У кімнаті з білими стінами нічого немає, крім стола, на поверхні якого насипана гора солі, і однієї картини на стіні. Люди мовчки стоять, обiпершись об стіни, хтось присів на підлогу. Всі як один уважно слухають музику, що звучить у сусідній кімнаті. Чому вони не перейдуть в ту кімнату, де грає піаніно? Чому кожен iз них під час концерту час від часу позирає на єдину картину на стіні, ніби намагається створити зв’язок між музикою та роботою художника? Може, це про них написано на дверях поміж двома кімнатами: «... сіль землі тут, у теплих стінах, у напівтемній вітальні. Потрібно ловити кожну хвилинку, що падає, як крапля». (Михайло Булгаков, «Біла гвардія»).
Вони все так і робили, жадібно ловили кожну хвилину — все за сценарієм, який придумали відомі художники з клубу «Новий художній альянс».
Абстракціоністи грузин Бадрі Губіанурі, який з 1993 року мешкає в Києві, і Сергій Момот у рамках «Форуму абстрактного і безпредметного мистецтва», започаткованого Щербенко Арт–Центр, днями презентували клуб «Новий художній альянс». Як каже один із засновників проекту Сергій Момот, зараз, якщо немає конфлікту — немає твору мистецтва. «Мета contemporary art — довести культуру до споживацького рівня, щоб мистецтво було, як їжа у супермаркетах. Хто не відповідає цим критеріям — залишається поза увагою, його силоміць витісняють. Тому ми вирішили об’єднатися і протистояти цій системі», — пояснює Момот.
Клуб художників–абстракціоністів проходитиме кожного місяця, 22 числа (крім серпня), у Літературно–меморіальному музеї Булгакова на Андріївському узвозі, 13. Концепція містерії полягає в тому, щоб утаємничені збиралися раз на місяць на виставку однієї абстрактної картини і концерт одного музичного твору, схожого за духом на роботу художника. «Новий художній альянс» стартував із виставки чистого абстрактного мистецтва Сергія Момота і музики Вікторії Польової. Візуально–філософський об’єкт, як називає свою роботу Сергій Момот, напряму зв’язаний із засновником абстрактного мистецтва, уродженцем Києва Казимиром Малевичем. Момот, переосмислюючи гуру абстракціонізму, майже 100 років потому створив «Чорний квадрат» на свій лад.
У 1915 році Малевич у Петербурзі спеціально для виставки «0.10» намалював «Чорний квадрат», який серед 39 картин був виставлений на найпочеснішому місці, де зазвичай вішають ікони. Тому, мабуть, багато арт–критиків і художників бачать у «Чорному квадраті» Малевича духовну тематику, а точніше — початок створення світу, до того як з’явилися тварини і предмети, світ у підвішеному стані. Однак Сергій Момот має інше трактування «Чорного квадрата». За його словами, Малевич зазирнув у майбутнє і проявив своїм пензлем те, що там побачив. «Чорний квадрат» нічого не відкриває і не закриває. Він просто проявляє», — вважає Момот. Художник взяв за основу товстелезну книгу і щільно обгорнув її у чорну шкіру. Ми всі звикли, що книгу слід читати або ж тримати на полиці як деталь інтер’єру, а художник побачив у книзі альфа і омегу картини, основу, без якої не було б творіння. Вікторія Польова попросила всіх присутніх залишатися у кімнаті з «Чорним квадратом» і не думати про те, що в іншій кімнаті хтось грає. «Абстрагуйтеся від думок. Я буду грати твір «Перехрестя», і хотіла б, щоб музика структурувала цих два простори, створила перехрестя», — висловила своє бажання композиторка.
У грудні з сучасною класичною музикою вестиме бесіду київський художник Ігор Янович. Затійник «Нового художнього альянсу» Бадрі Губіанурі (до слова, він є чоловіком директорки Музею Булгакова Людмили Губіанурі) планує організувати свою виставку однієї роботи у лютому. Каже, що в «Новому художньому альянсі» візьмуть участь 6 українських художників і 5 іноземних. «Один американський художник відразу зголосився на участь у проекті. Він дуже любить музику Валентина Сильвестрова. І давно мріє виставитися в українському просторі, де б звучала музика Сильвестрова», — розповів Бадрі Губіанурі.