Особлива думка додається

«Привітання» від Апеляційного суду Києва з річницею Помаранчевої революцiї для колишнього «польового командира» Майдану Юрія Луценка було очікуваним. Суддівська колегія на чолі з ветераном–«афганцем» Олегом Присяжнюком учора залишила без змін вирок колишньому главі МВС, засудженому до двох років «зони» у справі про організацію нiбито незаконного стеження за водієм екс–першого заступника голови СБУ Сацюка — Валентином Давиденком.

Правда, один суддя висловив окрему думку щодо вироку. Хто саме не погодився з думкою колег — стане відомо 29 листопада, коли мають оголосити повний текст ухвали. Таку позицію невідомого судді сам Луценко назвав «єдиним промінчиком сонця у безмірі, влаштованого Януковичем». Мовляв, серед «поставлених у рабську позицію суддів залишаються ще люди, для яких у День Майдану щось у грудях ворушиться».

Наприкінці грудня спливає дворічний термін перебування Луценка під вартою в цiй справi, тож розгляд апеляції для нього не вирішував питання звільнення (адже по іншій справі його засуджено до чотирьох років), а був необхідний заради принципу: для подачі касації до Вищого спеціалізованого суду, а згодом і до Європейського суду з прав людини. Адвокат Олексій Баганець каже, що касаційну скаргу захист уже підготував. Але добитися правосуддя вони сподіваються лише у Страсбурзі.

Привітати Луценка з Днем свободи прийшли не лише давні соратники, а й Віталій Кличко. Луценко згадав, що в нього досі є рукавиці відомого боксера, подаровані на Майдані.

Серед іншого, екс–урядовецю повiдомив, що йому більше подобаються умови та психологічна атмосфера Лук’янівського СІЗО, де він знову провів кілька днів пiд час цього процесу, аніж Менської колонії. «У таборі мені побудували тюрму в тюрмі, забороняється виходити навіть у їдальню, навіть сміття виносимо у супроводі конвою. Там персонал настільки заляканий, що бояться говорити по–людськи», — розповів Луценко.