Олена Костевич: Бойова зброя розбиває руку

Приймати вітання й нагороди — для Олени Костевич справа звична. Днями 27­річна чернігівка вдруге за рік отримала відзнаку як найкраща спортсменка місяця в Україні. У лютому НОК відзначив Олену за «срібло» європейської першості, хоча основним приводом для визнання став титул кращої в 2011 році за версією Міжнародної федерації стрільби. А повторні вітання підопічна Ігоря Чередінова, з яким вона співпрацює вже 14 років, отримала після перемоги у фіналі цьогорічного Кубка світу, до речі, другої поспіль. «Ви не лише знову стали найкращою, а й гідно справились зі своєю місією — захистити титул, здобутий у 2011­му», — відзначив президент НОК України Сергій Бубка.

Цікаво, що у фіналі КС Олена Костевич випередила француженку Селін Гобервілль, якій на Олімпіаді програла перестрілку за «срібло» на дистанції 10 м. «Я довела, свою перевагу в цьому виді зброї», — сказала «УМ» переможниця Кубка світу, немов виправдовуючись за дві олімпійські «бронзи» Лондона.

Як зазначає олімпійська чемпіонка 2004 року Костевич, виступом на Іграх­2012 вона задоволена. «Я виступила вдало й у Лондоні, й підтвердила свій результат на Кубку світу. Мій результат невипадковий», — говорить Олена. Та й про яку випадковість може йтися, якщо, починаючи з 2002 року, вона демонструє «кучну» стрільбу «по медалях».

«У моїй колекції не вистачає олімпійського «срібла»

— Олено, другий рік поспіль ви виграєте фінал Кубка світу. Ваша підготовка спеціально розрахована так, щоб пік форми припадав на завершення сезону?

— Я вдало виступала впродовж останніх двох років, тож не можу сказати, що пік форми завжди випадає на кінець року. Ми готуємося так, щоб увесь сезон демонструвати високий результат. Хоча перемога у фіналі Кубка світу — це не тільки повсякденна праця, а й удача, адже на ці змагання приїздять лише найсильніші спортсменки, які проходять серйозний відбір на чотирьох етапах КС. До того ж окремі дівчата мали подвійну мотивацію, бажаючи реабілітуватися за поразку в Лондоні.

— Що ви вкладаєте в термін «спортивна удача»?

— Можу сказати, що в цьому елементі все має значення. Правильно спланована підготовка, правильний відпочинок, вдале налаштування на змагання. Повинно пощастити на всьому етапі підготовки, а потім ще й на змаганнях — це якщо говорити про удачу загалом. Але в більшій мірі ми розраховуємо на власні сили — лише 5—10 відсотків результату залежить від фортуни, решта — це якісна підготовка. Загалом, я вважаю, що щастить сильнішим.

— Двічі поспіль ви перемогли найсильніших суперниць на Кубку світу, тоді як на Олімпіаді­2012 тріумфувати не вдалося. Вам не прикро?

— Олімпіада — це специфічні змагання, де на результат впливає безліч факторів. Зрештою, як мало статися, так і сталося. Не можу сказати, що я розчарована. Навпаки, я рада, що показала саме такий результат, адже рідко кому на одних Іграх вдається здобути дві медалі. До речі, в моїй колекції не вистачає олімпійського «срібла», тож зупинятися на досягнутому я не збираюся.

— Простому вболівальнику здається, що професіонал повинен постійно демонструвати високі результати. Але так не відбувається. Здобувши нагороди на Іграх в Афінах та Лондоні, ви залишилися без медалей у Пекіні. Як думаєте, чому?

— Людина — не робот, а жива істота. Не можна весь час бути на піку форми. Спортивна кар’єра йде по синусоїді, хвилями. Добре, якщо її нижня точка припадає на підготовчий період, а вершина — на змагання. Тренер хоч і намагається вирахувати цю криву, але на сто відсотків передбачити поведінку людського організму неможливо. Навіть упродовж одного дня результат може відрізнятися на десятки очок.

«Щоб стримувати емоції, користуюся дихальними методиками з йоги»

— Доводилося чути думку (так вважають навіть деякі спортивні коментатори), що кульова стрільба — нудна дисципліна. Хай там як, але за зовнішньою простотою ховається напруга й хвилювання. Якщо не секрет, як у вашому організмі проявляється хвилювання?

— Відзначу, аби підняти інтерес до наших змагань, з наступного року буде змінено правила. Тепер фінали стануть довшими. А щодо хвилювання, то раніше організатори практикували пульсометри, якими вимірювали частоту серцевих скорочень стрільців й демонстрували ці показники телеглядачам. Однак ця новація чомусь не прижилася. Хоча насправді, якщо поміряти наш пульс під час фіналу, то він може сягати 160 ударів за хвилину. Змагання дуже нервові. Можливо, збоку не видно, але внутрішньо спортсмени переживають дуже сильно, адже стрільба — це такий вид спорту, де ми більше боремося з собою, із власним хвилюванням, ніж із суперником. Усе, що всередині, повинно там і залишитися; не можна, щоб воно вплинуло на наші дії, адже рука повинна залишатися твердою.

— Як загартовуєте свою нервову систему?

— Я користуюся дихальними методиками, запозиченими з йоги. Загалом же я покладаюся на свій внутрішній потенціал, адже за природою маю спокійну вдачу. Хоча, зрештою, емоційний фон багато в чому залежить від твого налаштування на певний турнір, готовності до внутрішньої боротьби.

— А що вас може розізлити?

— Бувають різні ситуації. Але, перш ніж нервувати, намагаюся зрозуміти людину, яка хоче мене вивести з рівноваги.

— На вогневому рубежі поміж усіх суперниць ви стріляєте останньою — затримуєте постріл. Із чим це пов’язано?

— Попри використання навушників та беруш, я все одно чую звук пострілів суперниць, який мене відволікає. Тому й перечікую цей момент. Але за такої ситуації доводиться довго тримати руку напоготові, або взагалі повторно переналаштовуватися. А це, в свою чергу, позначається на точності пострілів. Тож зараз я почала працювати над тим, аби зробити свою стрільбу швидшою й не відволікатися на сторонній шум.

Суперники — як батьки і діти

— А до яких «заборонених прийомів» вдаються суперниці задля перемоги?

— Скажімо, коли опонентки стоять поруч, можуть навмисно сильно видихати повітря. У випадку, якщо підлога — дерев’яна, деякі винахідниці перевалюються з ноги на ногу, тим самим створюючи непотрібну вібрацію. Насправді такі ситуації виникають дуже рідко. Адже всі знають: сьогодні ти так зробила — завтра так вчинять стосовно тебе.

— Тобто у вашому колективі існує «кругова порука» щодо «чесної гри»?

— Хочу ще раз наголосити, що подібні історії в нас трапляються дуже рідко, оскільки поза змаганнями ми — дружний колектив. Напевно, ви не раз бачили, як після завершення турніру ми вітаємо одна одну: ті, що програли, вітають переможців.

— А що цементує дружбу запеклих суперниць?

— Пояснити це важко. Дружба — вона і є дружба. Власне, кульова стрільба — такий вид спорту, яким займаються дуже довго. Вік спортсменок коливається від 15 до 50 років. Відтак старші з розумінням, а інколи й із батьківською турботою ставляться до молодших.

Ми суперничаємо багато років, і за цей час дуже згуртувалися переважно ті, хто знає російську мову. Тут є дружній кістяк, до якого приєднуються новачки і приймають існуючі правила поведінки.

«У СБУ мене звільнили від стрільб із бойової зброї»

— Свого часу володар «золота» Ігор у Пекіні Артур Айвазян казав, що виробник зброї має бути зацікавлений у співпраці з олімпійським чемпіоном. Цікаво, як вибудувана робота з вашим постачальником зброї?

— Постачальник зброї — звучить надто голосно. Ми працюємо з тією зброєю, яку закуповує Держслужба молоді та спорту. Звісно, у старожилів збірної є певні пріоритети, — їм можуть більш прискіпливо підбирати пістолет, ніж новачкам.

Зрештою, через напружений графік змагань часу на таку співпрацю не вистачає. Хоча в це міжсезоння з’явилася можливість попрацювати на перспективу — одна зі зброярень запросила нас із тренером познайомитися зі своїми новими розробками.

— Олено, як відомо, ви є офіцером СБУ. Цікаво, чи викликають вас на навчальні стрільби?

— У силових структурах стріляють із бойової зброї, у якої є своя специфіка. Скажімо, пістолет Макарова має сильну віддачу, й після тривалих тренувань він розбиває кисть. Тому я прошу свого начальника, аби він не залучав мене до цих вправ. І він з розумінням ставиться до моїх прохань. Доводиться прискіпливо стежити за своїм здоров’ям, адже ми їздимо на змагання не просто так, аби постріляти, — ми займаємося спортом високих досягнень.

Хоча інколи я приходжу в тир, де є бойова зброя. Мені дуже подобається постріляти з гвинтівки чи пістолета — не на точність, а у своє задоволення. На тренуваннях, коли працюєш із пневматикою на результат, емоції притупляються, а тут можна розслабитися.

— А стріляти у вуличних тирах «на подарунок» доводилося?

— Коли я це робила востаннє — в Криму, то стріляла з газового пістолета, який був під’єднаний до балона. Під час кожного пострілу відбувалася непорційна подача газу, що забезпечувало різну віддачу. Тож яким би ти не був професіоналом, забезпечити максимальний результат не вдасться. Тому я й не люблю такі атракціони.

ДОСЬЄ «УМ»

Олена Костевич

Заслужений майстер спорту з кульової стрільби (спеціалізація — пневматичний пістолет).

Народилася 14 квітня 1985 р. у Хабаровську (Росія).

Володарка золотої (2004) та двох бронзових (2012) олімпійських нагород. Чемпіонка світу 2002 р., неодноразова переможниця чемпіонатів Європи, Кубку світу (2003, 2011, 2012).

Найкраща спортсменка 2011 року за версією Міжнародної федерації стрільби. Нагороджена орденом «За заслуги» III ступеня.

Представляє спорттовариства «Колос» і «Динамо».

Тренер — Ігор Чередінов.

Закінчила Чернігівський технологічний університет.