Розташована поруч із Чорним лісом, контрольованим у ті часи УПА, Посіч зникла з лиця землі навесні 1950–го. Спецоперацію з ліквідації цього населеного пункту підрозділи НКВС провели за найвищими стандартами «бліцкригу» — дарма що справу мали лише з беззахисними чоловіками, їхніми дружинами й дітьми. Під вечір, у люту заметіль, «червонопогонники» оточили село і з криками: «Бандерівці, збирайтесь! Усіх вивеземо в Сибір!» — почали виганяти переляканих людей на вулицю. Хто що встиг вхопити — з тим і залишив рідну домівку.

Караючий перст Сталіна в мить позбавив посічан власних осель, домашньої живності — всього, нажитого важкою працею кількох поколінь. Це була демонстративно безжалісна розправа над мирним населенням, яке не зігнулося перед московитами в покірній позі раба й продовжувало підтримувати національно–визвольний рух.