І ні в чому собі не відмовляйте!

Учора стало відомо: Україна розмістила 10–річні єврооблігації на загальну суму 1,25 млрд. доларів iз прибутковістю на рівні 7,8% річних. Простіше кажучи, це означає, що наша держава взяла в борг у банків «Морган стенлі», «СІБ», «ВТБ Кепітал» та інших понад мільярд «зелених», зобов’язуючись виплачувати за користування цими грішми майже вісім відсотків за рік. Піврічний купон означає, що платити відсотки ми будемо кожні півроку.

Цікаво, що це вже третє велике розміщення державних цінних паперів упродовж нинішнього року. У липні, як ми пам’ятаємо, Україна поповнила свої кишені 2 млрд. доларів. Хоча спочатку, перед розміщенням, також мріяла отримати мільярд, але справа пішла так вдало, що кредитори стали до нас щедрішими рівно вдвічі. У вересні ж ми залучили ще 600 мільйонів «баксів» — як додаткове розміщення тієї самої, липневої, емісії.

Така активність міністерства фінансів на міждержавних напрямках — явище неоднозначне. Добре це чи погано для держави, залежить від кількох нюансів: насамперед, вартості цих грошей та цільового застосування кредиту. «Якщо порівнювати з умовами кредитів Міжнародного валютного фонду, то, звичайно, відсоткова ставка 7,8% є високою», — каже «УМ» експерт школи політичної аналітики при Києво–Могилянській академії Сергій Кисельов. Як відомо, МВФ позичає, точніше, колись позичав нам під 3,5% річних.

Величина відсоткової ставки державних цінних паперів зазвичай має й інше, дуже прикладне значення: це індекс довіри світового капіталу до стану справ — і політики, і економіки — у конкретно взятій країні. Чим більша недовіра, тим вища ставка, адже банкіри закладають у неї свої ризики. «Звичайно, ми не розглядаємо ставки, під які розміщує євробонди Німеччина, але навіть проблемні країни єврозони, у тому числі й Іспанія, що відчуває проблеми з функціонуванням банківської системи, здійснили такі розміщення вигідніше, ніж наша держава», — резюмує Кисельов. Це, до речі, пряма відповідь нашому Прем’єр–міністрові та членам його кабінету, які часто люблять ілюструвати на прикладах, у яких напрямках наша країна розвивається динамічніше та якісніше, ніж «проблемна Європа».

Утiм навіть за подібних умов в уряду нині немає іншого виходу, як позичати у банкірів — МВФ поки не планує відновлювати свою кредитну лінію, а ситуація з національною валютою виглядає загрозливо. «Все ув’язується в один логічний ланцюжок, — продвожує експерт. — Драконівські заходи, які ініціює Нацбанк з метою завадити громадянам скуповувати долари, зобов’язує продавати валютну виручку. А «дірку» влада спробує заткнути позиченими коштами».

Утім, на які саме потреби піде мільярд, уряд навіть не натякає. «З одного боку, таке розміщення сьогодні виглядає цілком логічним: на 2012—2013 роки приходиться пік виплат за зовнішніми запозиченнями», — каже Кисельов. Тобто, якщо уряд бере гроші в борг, щоб повернути старі борги, то це виглядає виправдано — особливо якщо фінансові умови попередніх позичок були гіршими за нинішні. Але! Особливості розміщень євробондів у тому, що ці гроші не мають цільового призначення. Тобто уряд може і справді використати їх на погашення боргів, а може, наприклад, на будівництво нової державної резиденції для керівництва держави. «На відміну, скажімо, від кредитів МВФ, які йдуть лише у золотовалютні резерви. І лише одного разу, під час кризи 2008—2009 років, Фонд дозволив витратити частину коштів на інші цілі, — зауважує Сергій Кисельов. — Урядовий же борг можна пустити на соціальні виплати і таке інше». Й однозначно ствер­джувати — новий кредит збільшив державний борг чи залишив його без змін — ми зможемо тільки через певний час. Коли побачимо статистичні дані.