Ігор Гоцул: Конфлікт з урядом — це шлях у нікуди

Землетрус, що незадовго до старту лондонської Олімпіади сколихнув легку атлетику України, окреслив контури кризи у відомстві Валерія Борзова. Скарги окремих атлетів національної збірної на незадовільні умови підготовки до головних стартів чотириріччя виглядали цілком обґрунтованими, але дивували своєю невчасністю. Адже заявляти про спартанські умови безпосередньо перед від’їздом до Лондона було, як мінімум, нелогічно. Тодішній перший віце–президент ФЛАУ Валерій Александров у своєму блозі згодом написав: «Що відбувається? Нам зрозуміло. Кому це потрібно? Нам також зрозуміло. Навіщо це потрібно? Нікому не зрозуміло». Власне, так в Україні готувалися до виборів нового президента ФЛАУ. Частина обурених атлетів і тренерів, яких відкрито підтримувала Державна служба молоді та спорту, висунула «на президентство» кандидатуру молодого банкіра, любителя марафонського бігу Андрія Оністрата, який заявив, що готовий зануритися в нову для себе сферу діяльності. Тим часом перевіряльники виявили у ФЛАУ махінацій із коштами на суму понад 1,3 млн. грн. і проти декого зі старого керівництва порушили навіть кримінальні справи.

А президентські перегони завершилися доволі несподівано. За кілька днів до звітно–виборчого конгресу Оністрат зняв свою кандидатуру на користь «третьої сили» — Ігоря Гоцула. Пан Борзов, незадоволений процедурою відкритого голосування, грюкнув дверима, і на звітно–виборчій конференції минулого четверга левова частка делегатів обрала Гоцула — людину з трьома вищими освітами й ступенем магістра за спеціальністю «менеджмент спорту».

Пан Гоцул у Федерації людина не нова, адже упродовж шести років (2003—2008) обіймав посаду генерального секретаря ФЛАУ, тож має чітке уявлення про функціонування ввіреної йому на найближчі чотири роки структури. Новий очільник української «королеви спорту» погодився розповісти «УМ» про свою стратегію та перші кроки на новому посту, запросивши до офісу Федерації, що, як виявилося, квартирує у висотному житловому будинку в спальному районі київського Лівобережжя — на Позняках.

«Тренери повинні допомагати, а не посилати згори вказівки»

— Пане Ігоре, можете сказати, чому Андрій Оністрат, якого спочатку підтримувала опозиційна частина легкоатлетичної громадськості, незадовго до виборів зняв свою кандидатуру?

— Спочатку ми йшли паралельними курсами, потім на певний час об’єднали зусилля в тандем. А ближче до виборів Андрій знявся на мою користь. Це, вважаю, мужній і відповідальний крок, за який я йому вдячний. Але про глибинні причини такого рішення коректніше варто запитати в нього самого.

— Із огляду на те, що на звітно–ви­борчому конгресі робота попереднього складу Федерації була визнана незадовільною, у вас, схоже, непочатий край роботи. З чого розпочнете?

— Ми точно нічого не будемо ламати — намагатимемося будувати й розбудовувати. Нині проводимо інвентаризацію: вивчаємо процеси, які відбуваються в нашому господарстві, знайомимося з тим, що зроблено, визначаємо, що маємо виконати найближчим часом. Працюємо над питанням кадрового потенціалу, який має бути задіяний у роботі Федерації, аналізуємо календар змагань та міжнародні зобов’язання, які стоять перед нами. Не слід забувати, що в 2013 році в Донецьку має пройти чемпіонат світу з легкої атлетики серед юніорів — це наша велика відповідальність, і треба докласти максимум зусиль, аби він не став ганьбою для України.

Наша робота ускладнюється тим, що всі працівники офісу Федерації були звільнені попереднім керівництвом, і ми зараз терміново підбираємо людей, які змогли б виконувати доволі специфічні завдання. Але ми розуміємо, як це треба робити, і зробимо це.

— Після скандалу з нецільовим використанням коштів легкоатлетична збірна України залишилася без головного тренера. Хто замінить Апайчева?

— На виконкомі ми створили робочу групу, яка розробить і запропонує Держслужбі молоді та спорту наше бачення структури управління легкоатлетичною збірною країни, оскільки існуюча сьогодні вертикаль є неоптимальною.

Чотири роки тому було ухвалено концепцію, згідно з якою вводилася посада головного тренера. Це мала бути центральна, стрижнева фігура, котра б опікувалася усіма змагальними напрямками. Також були введені додаткові посади старших тренерів для кожної з наших дисциплін і планувалося, що під їхнім керівництвом будуть займатися практично всі члени збірної України.

Але цього не відбулося. Загалом, цей підхід неможливо реалізувати в умовах легкої атлетики, адже це не футбол і не гімнастика. Вважаємо, що від цього помилкового принципу потрібно відмовитися. Суть нашої нової пропозиції полягає в тому, аби повернутися до старої системи (з певними поправками), коли в кожного виду був свій головний тренер, який відповідав за свій напрям роботи.

Власне, ці наставники мають стати не стільки тренерами, скільки менеджерами, котрі добре розуміються на цьому підвиді спорту і визначають стратегію його розвитку, координують зусилля спортсменів та їхніх особистих тренерів. Допомагають, а не створюють умови, коли згори посилають лише керівні вказівки, обов’язкові до виконання.

Щодо їхніх прізвищ, то ми маємо перелік оптимальних кандидатур, але зараз некоректно їх називати. Адже спочатку ми повинні отримати підтримку від Держслужби щодо нової структури ФЛАУ. До того ж ми лише даємо рекомендації, затверджуватиме ці позиції Держслужба.

«Так, досі я займався політикою. Але тепер зосереджуся на спорті»

— У своїй передвиборчій програмі ви робили акцент на співпраці з державними органами, урядом. Але ж ми постійно чуємо, що через економічну кризу в держбюджеті немає грошей.

— Не можна сказати, що в державі немає грошей. Гроші — це така категорія, якої завжди не вистачає. Але проблема не в кількості, а в розподілі, який відбувається в нашій країні за пріоритетами. Завдання Федерації полягає в тому, щоб легка атлетика стала одним із пріоритетів державних структур. Для цього точно не підходить спосіб конфлікту — це шлях у нікуди. В цьому питанні варто шукати компроміси, і ми будемо намагатися зрозуміти, яку користь ми можемо принести державі, й будемо просити підтримки в реалізації цих проектів.

Я маю тверду впевненість, що ми зможемо це зробити. Після зустрічі з Равілем Сафіулліним (голова Держслужби молоді та спорту. — Авт.), з яким ми обговорили подальші кроки ФЛАУ і державного органу, я впевнений, що це буде конструктивна і плідна співпраця.

— До того, як очолити ФЛАУ, ви працювали у штабі партії «Фронт змін», були радником Арсенія Яценюка. Як опозиційний статус вашого шефа узго­джуватиметься із вашою співпрацею із владою?

— Я не бачу тут протиріч. Адже спорт завжди існував за будь–якої влади й був потребою усієї держави, цілої нації.

З одного боку, є розуміння того, що ми всі живі люди й маємо певні уподобання, в тому числі політичні. З іншого — я усвідомлюю, що побутове розуміння політики, коли людина підтримує певну силу чи особу, ні в якому разі не може бути привнесене в мою спортивну діяльність. На посаді президента ФЛАУ я буду займатися політикою в галузі спорту. Я робитиму так, щоб легка атлетика опинилася в числі державних пріоритетів, а держава, у свою чергу, демонструвала зрозумілу, чітку й корисну політику відносно спорту. Розуміючи цю відповідальність, я буду співпрацювати з владою, шукаючи точки дотику, без будь–яких політичних складових.

Додам, що до свого обрання на посаду президента ФЛАУ я був штатним працівником «Фронту змін», однак тепер увесь свій час віддаватиму роботі у Федерації.

Фандрейзинг плюс розкрутка облич провідних легкоатлетів

— Один із шляхів, завдяки якому ви плануєте поповнювати кошторис вашої організації, — це фандрейзинг. Що маєте на увазі?

— Ця система передбачає пошук і залучення додаткових джерел фінансування. У Федерації ми бачимо кілька напрямків фандрейзингу. Перш за все, це співпраця зі спонсорами. Щоб це відбулося, Федерація має перейти на інший, якісніший, рівень функціонування. Проведення змагань із легкої атлетики повинно трансформуватися із розряду «галочки у звіті» у площину свята, спортивного шоу, яке має стати цікавим для глядачів, ЗМІ і, як наслідок, зацікавити спонсорів. Також маємо серйозні наміри зробити з наших провідних легкоатлетів справжніх зірок. Звичайно, над цим працюватиме піар–служба, професіонали своєї справи. Україна володіє величезним потенціалом, який досі не реалізований. Просто потрібно здійснити певні кроки, щоб витиснути з цього результат.

Це буде корисно не тільки Федерації, а й самим спортсменам, адже тоді в них можуть з’явитися персональні спонсори. Ми бачимо, як відомі люди беруть участь у рекламних акціях певних компаній. В Україні ж наших легкоатлетів не залучають до такого роду програм, оскільки вони не є впізнаваними, як того потребують правила реклами. Будемо змінювати ситуацію.

Інше джерело надходження коштів — це гранти. Зараз є багато програм, які за допомогою міжнародних структур та фондів заходять в Україну. Загалом, ця допомога не стосується суто спортивних питань, але ж і ФЛАУ не є організацією, яка займається суто олімпійським спортом і національною збірною з легкої атлетики. Місія Федерації набагато ширша. Федерація може приносити користь усьому суспільству . Залучаючи дітей у секції легкої атлетики, ми виконуємо кілька соціально важливих функцій: відволікаємо юне покоління від вулиці, формуємо здорову націю, закладаємо патріотизм у молоде покоління.

Окрім того, зірки вітчизняної легкої атлетики могли б стати лідерами думок у молодіжному середовищі і своїм прикладом, своїми висловлюваннями допомогти соціальним проектам, як–то програми для здорового способу життя, протидії наркотикам.

— Нашу знану багатоборку, олімпійську чемпіонку Наталю Добринську обрано віце–президентом ФЛАУ. Чи означає це, що вона, увійшовши до вашої управлінської команди, завершує професійну кар’єру?

— Ні, Наталя не закінчує свою кар’єру. У неї ще є амбіції, вона хоче довести свої претензії на найвищі спортивні нагороди. А обрання Добринської, котра очолює комітет атлетів, до керівного складу ФЛАУ — це не почесне заслання «на пенсію», це наш крок назустріч спортсменам, які багато скаржилися на те, що їх не чули, що вони не завжди мали можливість донести до керівництва свою позицію.

«Для підтримки тренерів єдиного рецепту немає»

— Вашого попередника Борзова критикували ще й через те, що Федерація не може зберегти для України провідних фахівців, які в пошуках кращого життя змушені виїжджати за кордон. Як ви плануєте вирішити цю проблему?

— Це важливе і дуже непросте завдання. Єдиного рецепту немає. Наївно очікувати позитивних змін, підвищивши зарплату тренерам на 100 гривень. Будемо формувати окрему програму, спрямовану на допомогу тренерові, щоб разом з органами держуправління змінити умови його роботи — переглянути оплату праці, оновити інфраструктуру. Федерація виступатиме каталізатором цих процесів.

Інша суттєва складова роботи наставника, яка потребує удосконалення, — інтелектуальна. Тренерська робота — це сучасні знання, прогресивні технології. Уявлення про це змінюються в світі дуже швидко. Змінюються й підходи до тренування, процесів відновлення спортсменів. І в цьому питанні вітчизняний тренерський корпус, у більшості випадків, випадає із загального легкоатлетичного тренду. Наші спеціалісти позбавлені нової інформації. А якщо вона є, то переважно англійською мовою, яку не всі знають. Тож вона має бути подана тренерам так, як їм це буде зручно. Ми готові зробити цю інформацію доступною шляхом створення професіонального журналу, запуску нових розділів на сайті Федерації, проведення семінарів, курсів підвищення кваліфікації, співпраці з державними інституціями, запровадження певних заохочень для тренерів, які працюють над собою.

— Пане Ігоре, усе, про що ви розповідаєте, звучить дуже добре. Але ж сміливі реформи потребують підтримки.

— Наша команда має уявлення, що і як треба зробити. Водночас ми усвідомлюємо, що не можемо претендувати на істину в останній інстанції. Відтак розраховуємо залучити той потенціал, який є в легкій атлетиці на місцях. Щоб наші пропозиції стали максимально адаптованими до вітчизняного легкоатлетичного життя, ставитимемо їх на широке обговорення, дослухаючись до думок авторитетних людей у цій царині.

ДОСЬЄ «УМ»

Гоцул Ігор Євгенович

Президент федерації легкої атлетики України (з листопада 2012 р.)

Народився 14 березня 1965 р. в Одесі.

Працював у Комітеті розвитку Європейської асоціації легкої атлетики, очолював кіровоградську обласну організацію фізкультурно–спортивного товариства «Спартак». Має ранг міжнародного судді з легкої атлетики.

Генеральний секретар ФЛАУ у 2003—2008 р. Очолював делегації українських легкоатлетів на олімпіадах (2004, 2008), світових та європейських першостях.

Закінчив Національну академію будівництва та архітектури (1987), Одеський національний університет за фахом «міжнародні економічні відносини» (2000), Академію фізичної культури та спорту (2004). Магістр за спеціальністю «менеджмент спорту».

Із 2009 р. до листопада 2012 р. — працівник центрального штабу партії «Фронт змін».