Поважали за титули й гроші — поважатимуть і як тренера?

Не згущуючи фарб, можна сказати, що відхід Олега Блохіна з національної збірної став ударом під дих для новообраного керівництва Федерації футболу України. Проголосивши своїм пріоритетним завданням кваліфікацію на чемпіонат світу 2014 року, Анатолій Коньков уже на початку цього проекту зіштовхнувся з неймовірно складною проблемою. «Безголова» збірна, проваливши старт відбіркової кампанії, поставила свою участь у футбольному карнавалі в Бразилії під велике питання.

Деякі гравці національної збірної навіть заявили, що «поїзд уже пішов».

Звісно, українська збірна, взявши в трьох стартових матчах лише два очки, неабияк ускладнила собі життя в боротьбі за путівки на ЧС. Щоб «зачепитися» за другу сходинку в групі й потрапити до «плей­оф», потрібно зробити щось неординарне. І от позавчора, як уже повідомляла «УМ», Коньков запропонував очолити національну збірну Андрієві Шевченку.

Це повідомлення футбольна спільнота країни сприйняла неоднозначно, розділившись на два полярні табори. У одному з них, де згрупувалися критично налаштовані, роблять круглі очі, крутять пальцем біля скроні, пропонують Шевченкові спочатку отримати тренерську ліцензію і попрацювати хоча б із командою першої ліги — аби не повторилася невдала історія з провальним початком політичної кар’єри.

Натомість в іншому таборі — люди здебільшого доброзичливі. Так, один із найбажаніших, але недоступних кандидатів для національної збірної — очільник «Металіста» Мирон Маркевич — заявив, що Шева є «найбільш ідеальним» кандидатом для головної команди країни. Підтримує свого колегу й Микола Павлов, якого теж розглядали як кандидата на збірну (а сайт ФІФА днями навіть помилково «перевів» Павлова з «Іллічівця» на керівництво «синьо­жовтними»).

«УМ» звернулася до Миколи Петровича по коментар. Він сказав, що не проти Шевченка. «Прикладів таких багато, коли сильні футболісти, ставши біля керма збірних, досягали успіхів. Згадайте Платіні, Беккенбауера, — сказав Микола Павлов. — Думаю, Андрія­тренера гравці слухатися будуть. Вони поважали його як футболіста — поважатимуть і як наставника».

Чому поважатимуть? Це суттєвий момент. Не секрет, що молодому поколінню сильних українських футболістів, зрощеному на високих зарплатах та ще більших преміях, часом бракує почуття субординації й відповідальності. На думку ветерана Віктора Леоненка, для деяких гравців авторитетним є не слово тренера, а розмір гаманця чи клас власного автомобіля. Відтак і шукають в українському футболі (а у ФФУ не раз заявляли, що в пріоритеті вітчизняний спеціаліст) людину, яка б могла приструнити підопічних не тільки своїм авторитетом, а й своїми титулами. А після Блохіна другим, хто стоїть у рейтингу, є саме Шева.

Хай там як, а Андрій Шевченко, який зараз перебуває в Лондоні, пообіцяв не зволікати з обмірковуванням пропозиції Конькова. Сказав, що про своє рішення оголосить після товариського матчу збірних України та Болгарії, який відбудеться сьогодні у Софії.

Керувати діями «синьо­жовтих» в цьому спарингу буде Олександр Заваров, якого ввели до штабу збірної перед матчами з Молдовою та Чорногорією з прицілом на повноцінне призначення. Однак дві невдачі серйозно підмочили тренерську репутацію Олександра Анатолійовича. Щоправда, мабуть, виграш у болгарів та відмова Шевченка знову зроблять екс­наставника «Арсеналу» головним претендентом на посаду очільника національної збірної.