Ілля Олейников. Фото з сайту ukranews.com.
Володар пишних вусів та невичерпного почуття гумору, народний артист Росії Ілля Олейников страждав від серцевої недуги майже півроку. Проте на екрані залишався усміхненим та бадьорим, а у комедійній телепрограмі «Городок» знімався навіть після втрати голосу. Було вирішено, що до одужання в «Городку» Олейников говоритиме «іншим голосом» — озвучував іншиий актор. Але одужати не вдалося…
У липні 2012 року йому діагностували рак, курс хіміотерапії значно погіршив імунітет хворого, і у жовтні Іллю Львовича госпіталізували із запаленням легенів. На думку лікарів, ослаблений організм та проблеми з серцем дали ускладнення і видиме покращення перервалося несподіваною комою. Ілля Олейников помер у петербурзькій лікарні о 4:30 ранку, не приходячи до тями.
Юрій Стоянов, близький друг та напарник Олейникова в телешоу «Городок», яке виходить iз 1993 року, не може оговтатися від втрати, каже: чи залишиться «Городок» без Олейникова — невідомо.
Сам актор хоч і відомий як Олейников, насправді ж має прізвище Клявер. Він народився у 1947 році у Кишиневі. Навчався у Московському державному училищі циркового та естрадного мистецтва. Після служби в армії був артистом у «Москонцерті», а з 1974–го перейшов у розмовний жанр, уже під «егідою» «Ленконцерту». Для сценічної роботи з гумористом Романом Казаковим узяв прізвище дружини, Ірини Олейникової. В 1977 році дует «Казаков та Олейников» стає лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради. У кіно почав зніматись із 1968 року, а дебютною була роль українця (до слова, музична комедія «Трембіта» стала лідером прокату в 1969 році). Головна дія стрічки розгортається на Закарпатті після Другої світової війни, а Олейников тут з’являється у ролі молодого сільського хлопця Михася. Загалом у доробку Іллі Олейникова — близько трьох десятків картин. Серед зіркових проектів актора — ролі у телевізійних серіалах «Дванадцять стільців» та «Майстер і Маргарита». Проте Ілля Львович не обмежувався «гуморним» знімальним майданчиком — випробовував себе в режисурі та співав. У 2008 році він написав та поставив мюзикл «Пророк», а у 2010–му разом із дружиною випустив альбом «Шансон на двох». Серед відзнак актора — звання народного артиста Росії (2001) та Орден Пошани (2012).
Прощання з актором відбудеться завтра в петербурзькому Театрі естради. Про це повідомив у своєму «Твіттері» його син, співак гурту «Чай вдвоем» Денис Клявер.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
