«Поверніть Ромчика!»

Співає з п’яти років

Про Романа Сасанчина можна беззаперечно сказати, що талановита дитина — талановита в усьому. Окрім оперного голосу, він грає на чотирьох музичних інструментах — акордеоні, баяні, фортепіано і гітарі, малює і навіть в’яже. Хоча Роман живе у селі Садки, що на Тернопільщині, де немає музичної школи, у якій мiг би вдосконалювати унікальний голос, мама возить його двічі на тиждень до найближчого селища Товсте, де малий вчиться грати, а також за 40 кілометрів до райцентру Заліщики, де той займається вокалом.

«Коли знайома вчителька з Товстого вперше почула Ромчиків голос, то сказала: «Ви будете мати величезний гріх, якщо не віддасте його кудись вчитися!». Після цих слів записала сина до музичної школи, уже четвертий рік там займається, — розповідає мати Євдокія Петрівна».

Музичні здібності хлопця почали проявлятися ще з раннього дитинства. Ніхто у родині Сасанчинів не мав такого співочого таланту. «Коли мені було п’ять років, я брав бадилину кукурудзи з качаном, яку тато привозив iз поля і яка була мені за мікрофон, і співав посеред подвір’я, — розповідає Роман. — З українських виконавців найбільше люблю Володимира Гришка і Олександра Пономарьова. Люблю співати італійською. Моя викладачка вокалу дає мені спеціальні диски, щоб я слухав і вдосконалювався. Шкода, що мене не вибрали, я так хотів перемогти! А найзаповітніша моя мрія — стати заслуженим артистом України».

«Якби не пан Юрій, про Ромчика ніхто б не дізнався...»

Сім’я Сасанчиних живе дуже скромно, мати — безробітна, батько — інвалід, окрім Ромчика, у сім’ї є ще 19–річна донька Надія, яка зараз навчається у Чернівецькому університеті ім. Ю. Федьковича. А тому грошей, щоб поїхати до Києва на кастинг «Голос країни. Діти», у сім’ї не було. Однак допоміг випадок. «Улітку, на свято Івана Купала, синочок виступав на концерті в селі Добрівляни, після виступу до нього підійшов депутат Тернопільської обласної ради Юрій Чижмарь і сказав, що вишле його заявку на участь у шоу, — згадує Євдокія Петрівна. — Він дав нам гроші на квитки й проживання в Києві, куди ми двічі їздили на кастинг. Якби не пан Юрій, про Ромчика так би ніхто й не дізнався».

Після трансляції шоу в неділю телефон Євдокії Петрівни не змовкає. Телефонують друзі, знайомі, журналісти і навіть продюсер зі Львова, пропонував співпрацю.

«У вівторок приїжджали журналісти з «1+1», знімали сюжет про Ромчика, щоб його повернули назад до проекту, — каже мати. — Знаєте, коли ми дивилися програму по телевізору, то обоє з чоловіком плакали, а син зачинився в кімнаті й просто ридав. А вранці навіть не захотів іти до школи — переживав, що з нього кепкуватимуть однокласники. Хочу, щоб у Ромчика було гарне майбутнє, бо що ми в селі можемо йому дати? Правда, маємо надію, що його таки повернуть назад у шоу».