Глядач реагує однаково чи то на вибух Кремля, чи на голу дівчину

Ми відкриваємо нових українських зірок»

— «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова — це історія нещасливого кохання, а ваша стрічка...

—...це історія щасливого кохання. За жанром — містичний молодіжний трилер, з хепі ендом. Загалом фільм «Тіні незабутих предків» не має нічого спільного з фільмом «Тіні забутих предків» Параджанова. Окрім деяких речей. Це містика, що була не відкрита в тому фільмі, але була прописана Коцюбинським, який, до речi, народився зі мною в один день. А також деякі локації. Ми знімали в хаті, де знімали «Тіні забутих предків», хоча складова сцени була абсолютно інша і дуже містична. Зараз ведемо перемовини з дистриб’юторами, i думаю, незабаром тизер потрапить на великі екрани всієї країни, а на телебаченні ми плануємо його представити 18 листопада. У прокат фільм вийде весною–2013, в травні чи квітні, дата не буде приурочена до чогось конкретного. Фільм зроблений модно, за сучасними тенденціями, як робить Голлівуд. Головні герої фільму — це вісім молодих людей до 25 років. Є, звичайно, і старші актори, маму одного героя грає Ольга Сумська. Молоді актори отримають символічний гонорар, натомість ми вклали багато грошей у їхню підготовку. У фільмі дуже багато гумору. У нас є герой, якого зіграв Паша Лі, так ось, це український Джим Керрі!

Насправді ми робимо колосальну послугу для нашого кіно — відкриваємо нових українських зірок. У нашій країні ми не бачимо взірців. Хто такий молодий українець, хто така українка? Ми знаємо, хто такий Олексій Чадов, Гоша Куценко і так далі. Українці — не росіяни, абсолютно інший менталітет! Головна різниця — в голові, в культурі, в мисленні.

— Запрошуючи на головні ролі невідомих молодих акторів, ви не намагалися таким чином економити?

— Ви багато бачили фільмів з молодими українськими зірками? Я не бачив. Тому доводиться їх створювати з нуля. Ми робили дуже великий кастинг, об’їжджали всю Україну, передивилися близько трьох­ тисяч людей.

— Чому на головну роль ви обрали онука Богдана Ступки Дмитра?

— Він потрапив під типаж простого пересічного українського хлопчика, який не виділяється суперблакитними очима. До того ж у Дмитра є досвід зйомок у кіно. Ми хотіли знімати у фільмі і Богдана Ступку, він мав грати мольфара, але на той час він був уже важко хворий, і я розумів, що заготована роль буде складною: наш мольфар побігав по лісах ого–го як!

— Чим вас зацікавили ці втаємничені люди — мольфари?

— Мольфари — це карпатські чарівники. Їхня місія — тримати баланс у природі. Один із таких старих чоловіків, схожий на Гендельфа (мудрий чарівник із фільму «Володар перснів». — Авт.), колись розказав мені древню легенду про загублену згарду (гуцульська шийна прикраса релігійного призначення. — Авт.) і Книгу Тіней. Знахар знався на травах і жив високо в горах, я випадково з ним познайомився. Він мені розказав цю історію за умови, що я її пущу в широкий загал. Обіцянку я виконав, а він помер.

Ставка на містику

— З вами містичні історії траплялися?

— У мене дуже розвинуте шосте чуття. Я можу робити якусь річ, не знаючи для чого, але я знаю, що мені це треба робити — і через півроку дізнаюся, для чого я це робив. Сила постійно мене веде. Я уникав дуже багатьох речей, які могли зі мною трапитися. Навіть на зйомках «Тіней незабутих предків» група бачила містичні речі — людей у білому. Ми знімали вночі сцену погоні в лісах, де не живе ніхто сорок кілометрів навколо, і о п’ятій годині ранку виходить з лiсу людина в білому, постояла на дорозі і знову зайшла в ліс. І всі так злякалися, кажуть: хто це такий? Потім ми змінили місце зйомок, і та сама людина в білому з’явилася в іншій стороні лісу. Група так налякалася, що боялися знімати. Актори дуже переживали, щоб нічого не трапилося.

Дуже глибока в українцiв історія, містикою просякнуто і язичництво, і християнство. Чим більше людина віруюча, тим більше ходить до церкви, тим більше вона вірить у ці речі і хоче їх бачити. Нам як фільммейкерам потрібно це використовувати, в хорошому розумінні цього слова. Ми робимо велику ставку на містику. Окрім містики, людей треба ще чимось брати. Сучасний глядач реагує однаково: чи то на вибух Кремля, чи на голу дівчину.

Марк знімає за тарілку борщу

— Як вам вдалося затягнути оператора Марка Еберлі з Голлівуду (зняв «Небесний форсаж», «Сутінки»)?

— У нас є спільні друзі. В нього була мрія зняти фільм у Східній Європі, а моя історія взагалі його підкупила. Співпраця з Марком Еберлі принесла неймовірний досвід. Зйомки були дуже важкі, ми пiднiмалися на висоту пiвтори тисячі метрів у Карпатах, було холодно, мокро. Мені так страшно іноді ставало, думаю, привів людину з Голлівуду, взув у гумові чоботи, що він мені скаже? Та Марк Еберлі ніколи не відпочивав, не просив ні кави, ні чаю. Великий плюс американців у тому, що вони всі трудяги, вони не думають, як вони виглядають, на якому кріслі сидять, — важливий результат! Це у наших акторів починаються «понти» на майданчику: «Я хочу такий бутерброд, а не такий!». Ми ще плануємо дознімати фільм, і Марк каже: «Любомире, дочекайся мене — ти зекономиш на операторові, бо я буду знімати за тарілку борщу». Йому дуже сподобався український борщ.

— Переглянувши тизер «Тіней...», можна зауважити багато спільного з фільмом «Сутінки»... Ті ж самі спецефекти... Не боїтеся репліки критиків, мов­ляв, «косять під Захід»?

— Це тільки плюс! Це завжди добре, коли з чимось серйозним і касовим порівнюють. Реакція буде різною. Дуже погано, коли всім подобаєшся, тоді кіно мало збирає коштів. Мене цікавлять повні зали людей, нехай вони говорять, що хочуть. Знайдуться ті, хто буде шукати, що не так. Усі очікують на «суперстарів». А тут ще й фільм українською мовою в оригіналі. Як це? Фільм буде продаватися по всьому світу, дуже багато країн уже зацікавилися. Наприклад «Ржевський проти Наполеона» — це провальне кіно! Це говорить про тупізм, примітивізм, люди не хочуть думати! Молода аудиторія чому іде в кіно? Просто «поржати», їм не цікаво напружувати мізки. Романтичні комедії — це найприбутковіший жанр. Зараз ми плануємо новий проект, який називатиметься Welder (українською «Зварювальник». — Авт.) де гратиме відомий мексиканець Денні Треxо (зіграв у фільмах «Від смеркання до світання 1,2,3», «Одного разу в Мексиці», «Мачете». — Авт.) і молодіжна містична комедія «Вечірка за обміном», за сюжетом українські студенти роблять вечірку в Америці, а американські — в Україні. Плануємо запросити Мілу Куніс.

«У творчих спiлках «попахує» полiтикою»

— Шукаючи кошти на кіно, ви зверталися по допомогу до Мінкульту чи Спілки кінематографістів?

— Я намагаюся вступити до Світової гільдії режисерів. В Україні поки що немає робочої Спілки кінематографістів, є певна спілка, але там «попахує» політикою. У мене була задача дуже мало витратити на кіно, адже чим менше ви інвестуєте — тим більше ви заробите і буде легше повернути кошти. Зараз не є проблемою взяти кошти на гарне кіно! Є дуже багато інвесторів. Я коли шукав гроші, то спілкувався з великою кількістю політиків та банкірів, і всі мені казали : «Любомире, ми віримо тобі». Але бізнесменам шкода губити свої гроші. Це один я божевільний вкладаю все до копійки в кіно. Бюджет «Штольні» був 50 тисяч доларів, ці кошти були зароблені на рекламі і кліпах. Про бюджет «Тіней незабутих предків» нічого не можу сказати, ми будемо робити конкурс, хто вгадає його після першого виходу в кінотеатрах, отримає грошову винагороду. Держава, щоправда, виділила декілька мільйонів гривень на мій фільм «Ломбард», який зараз на етапі монтажу.

— Він буде в українському прокаті?

— Із весни має бути. Я писав сценарій цього фільму під впливом робіт Гая Річчі. На пострадянській території якісних фільмів у цьому жанрі немає. Це кримінальна комедія з російськими акторами в головних ролях (Денис Нікіфоров, виконавець головної ролі в фільмі «Бій з тінню», та Павло Піскун. — Авт.) Я не був продюсером, але виставив свої умови як режисер, дуже намагався все контролювати. Ви не уявляєте, скільки це коштує нервів. Сама система не дозволяє нормально знімати кіно. Наприклад, треба купити портсигар певного кольору, тому що він характеризує героя, і це дуже важливо для мене як режисера. Мені говорять: «Ти не можеш його брати, за це ти не отримаєш чек, бо хочеш купити на базарі. Іди в магазин і купуй». А в магазині такого не продають. Отак.

— Любомире, чим ви ще зайняті на даний момент?

— Написав сценарій фільму «100 доларів», зараз він лежить на столі у Люка Бессона. Продюсерський центр Бессона готовий його придбати. Питання лише одне— ціна. Особливо торгуватися не збираюся. Для мене це і так честь, що такий режисер зацікавився мною.