«Люди, насправді у нас усе погано!..»

Вибори закінчилися — і, як після карнавальної ночі, все стає на свої місця... І все, чим учора хвалився уряд, виявилося гарною, але такою неправдивою казкою!.. І сьогодні, коли ситуація змінилася, Кабмін вирішив в усьому зізнатися. «Економічна криза набирає, на жаль, обертiв, — сказав, відкриваючи вчорашнє засідання уряду Прем’єр Микола Азаров. Ніби й не він і його команда ще недавно з усіх білбордів і телеекранів заявляли, що руїну подолано. — Позитивних для нас тенденцій на зовнішніх ринках поки немає».

Криза підкралася нечутно

Можливо, наш Прем’єр приберіг би це відкриття: що українці, виявляється, знаходяться у глухому куті, а не на початку міфічної стабільності, якби не кон’юнктура моменту. Сьогодні владі вигідно твердити, що все погано: всупереч тому, що вчора ще було вигідно казати, що все добре. Адже якщо в державі криза, то, з одного боку, можна не проводити перевибори, на чому наполягає опозиція. Й успішно формувати свою біло–синю коаліцію. З другого боку, це шанс пояснити, чому влада скорочує видатки. І, нарешті, правду все одно колись треба казати.

«Поглиблення боргової кризи у низці європейських країн, тривала політична нестабільність у країнах Близького Сходу, уповільнення економічного зростання у країнах Південно–Східної Азії суттєво зменшили попит на український метал. При цьому ціни на окремі види металопродукції вже близькі до собівартості їх виробництва. Тільки за жовтень ціни на арматуру, катанку, прокат і заготовку впали на 11—15%. Подібна несприятлива кон’юнктура склалася і на залізорудну сировину, і на продукцію хімічної промисловості. А це — левова частка нашого експорту», — Микола Янович учора доповідав ситуацію принишклому залу, мов справжній економічний експерт. Ще тиждень тому почути навіть одне подібне слово з уст очільника уряду було би сенсацією номер один.

«Тобто валютної виручки до країни надходить менше. Водночас ще більше тисне на Україну кабальна ціна за російський газ. Витрати зростають. Якщо в 2009 році щомісяця Україна витрачала на купівлю газу приблизно 520 мільйонів доларів, то сьогодні — близько 1 мільярда доларів щомісяця. Таким чином, ми опинилися у жорстких лещатах: несприятлива кон’юнктура на український експорт скорочує доходи країни, а несправедливо висока ціна на газ та стабільно високі ціни на нафту збільшують витрати», — Микола Янович, усупереч усім передвиборчим тезам, повільно й невблаганно відкривав істину перед українським народом.

Ще одна проблема, про яку раніше влада старалася не говорити, — засилля імпорту. «Крім того, на внутрішньому споживчому ринку продається 59% товарів, вироблених в Україні, і 41% — імпортованих. Таке співвідношення може собі дозволити заможна країна зі стабільно зростаючим експортом. У нас інші умови», — сказав Прем’єр, забувши уточнити, що створення умов для розвитку вітчизняного товаровиробника — святе і головне завдання уряду. Й таке співвідношення експорту й імпорту — це вина не опозиції, а влади.

«Нова» стратегія: п’ятирічки

Що саме треба зробити у подібній загрозливій ситуації, уряд не знає. Або знає, але не каже. Бо не можна вважати ключем до розв’язання проблеми його фразу — розраховувати нам потрібно в першу чергу на себе. Рухатися у двох напрямах: максимально знизити залежність України від зовнішньої економічної кон’юнктури та максимально насичувати внутрішній ринок власними товарами — просто смішно. Адже це не рецепт подолання кризи, а гола декларація. З якими наш уряд й особисто Микола Азаров час від часу виступає. І на цьому вся активність зазвичай закінчується.

Учорашній спіч Прем’єра тенденцію підтвердив. Бо, сказавши кілька загальних фраз на тему, що краще бути багатим і здоровим, ніж бідним і хворим, Микола Янович знову перейшов на свій улюблений жанр: замальовки про свої туристичні подорожі просторами незбагненної для нього України. «Вчора я ознайомився з можливостями вертольотів українського виробництва. Ми можемо випускати європейського рівня ефективні машини для потреб медицини, рятувальників, пожежників, транспортників тощо. Вони набагато дешевші за імпортні аналоги», — намагався вразити зал Прем’єр. І перейшов до перспектив «Укрзалізниці». Яка, на його думку, має користуватися не «Хюндаями», купівля яких ініційована його ж, Миколи Яновича, заступником паном Колесніковим, а нашою рухомою технікою. Яку, виявляється, може випускати Крюківський завод.

Утiм, оскільки Прем’єр не міг домовитися про стратегію навіть зi своїм заступником, він вирішив діяти глобальніше — і розповів про нову стратегію економічного розвитку. Головна особливість стратегії — п’ятирічні етапи її виконання. Хто пам’ятає СРСР, той зрозуміє! «Наприклад: п’ятирiчна програма розвитку електрометалургії, авіаційного парку власного виробництва, забезпечення власними зернозбиральними комбайнами та тракторами. Або програма на 5—7 років iз будівництва власного морського і річкового флоту. Це ж може стосуватися і енергетичної модернізації житлового господарства, і адаптації транспортної інфраструктури до європейських стандартів, чи, наприклад, розвитку інформаційно–комунікаційних технологій», — сказав Прем’єр.

Грошей на «виконаємо і перевиконаємо п’ятирічку за 3 роки» треба чимало. Тільки на оновлення, наприклад, парку сільгоспмашин потрібно близько 120 млрд. грн. протягом найближчих п’яти років. Усього ж програма переоснащення обійдеться в 24 млрд. гривень, які очільник уряду планує не тільки знайти і правильно використати, а й збільшити цю суму, залучивши інвестиції.