Одягайтеся приблизно так — i до «Країни мрiй».
Останнім часом творча особистість Олега Скрипки наче роздвоїлася. З одного боку, панк-рок, у контексті якого всі ми звикли бачити нашого улюбленого музиканта, залишається одним з найголовніших дороговказів його сценічної кар'єри: альбоми виходять, кліпи знімають, усе просто чудово. А з іншого — пан Скрипка все частіше почав ініціювати всілякі мистецькі імпрези з явним фольклорним ухилом. Знамениті вечорниці від лідера «ВВ» уже стали постійним і помітним пунктом культурного процесу Києва. Завтра ж має статися ще одна знаменна подія — Олег Скрипка запрошує на етнічний фестиваль «Країна мрій», який він сам «здетонував» і зробив усе можливе, аби ідея не поповнила список хороших, але нереалізованих задумів, а вибухнула справжнім святом, прозвучала щирою народною музикою.
Очікується, що «Країну мрій» відвідають понад 40 колективів та виконавців із 10 країн світу. Сам фестиваль буде проходити у вигляді музичного дійства — святкового народного гуляння — ярмарку. Музична програма включатиме в себе живі виступи автентичних, фольклорних та сучасних гуртів, що працюють в етнічному стилі, з України, Фінляндії, Шотландії, Литви, Польщі, Чехії, Білорусі, Литви, Молдови, Росії. Презентуватимуться автентичні та відтворені в професійному виконанні народні пісні, обряди, інструментальні композиції, танці.
На вечірній сцені виступлять відомі музиканти та гурти (Олег Скрипка — етнічна програма, спеціально підготовлена на фестиваль; Ніна Матвієнко, «Мандри», «Палац» (Білорусь), «Здоб ши Здуб» (Молдова), Енвер Ізмайлов (Крим), «Карпатіянs» (Київ), «Сankisou» (Чехія), «Spontaani Vire» (Фінляндія)), що презентують різні етнічні напрями в сучасній музичній культурі: етно-джаз, етно-рок, сучасний романс та інші. Вдень працюватиме дитячий фольк-майданчик, майстерня танців, кобзарсько-лірницька сцена та алея майстрів.
На фестивалі можна буде почути кобзарів — лірників та бандуристів, які для України є персонажами реально архетипними та міфічними. (Можливість, скажемо чесно, як на сьогодні просто-таки унікальна). А на ярмарку традиційних ремесел, що працюватиме у рамках фестивалю, — не лише спостерігати за таїнством творення, а й за невеликі гроші придбати вироби народних умільців. Кожен придбаний сувенір буде унікальним і ексклюзивним, оскільки ні про який «потік» у «Країні мрій» не може бути й мови — все у єдиному екземплярі, щойно «з-під пера».
Окрім цікавого музичного дійства, що розгорнеться на кількох сценах, організатори обіцяють також потурбуватися про те, аби шанувальники фольклору не зголодніли (програма триватиме з 14.00 до 22.00). Продовольчу проблему, звісно ж, буде вирішено у стилі «етно». Планується, що намети з національними кухнями будуть спроможні задовольнити всіх спраглих і зголоднілих. Годуватимуть фестивальний люд майстри індійської та української кухонь.
Запрошуючи у «Країну мрій», Олег Скрипка дуже просив підтримати ідею своїм вбранням, тобто прийти у національному одязі. Тож вбирайтеся у вишиванки і приходьте — буде класно.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
