З любов’ю від «Дружніх чудовиськ»

Хтось називає його диваком, хтось — альтруїстом, для когось він митець, та, швидше, у ньому цього всього є потроху, бо тільки зовсім незвичайні люди здатні на те, що робить Йорг Шульце. Німець приїхав до України, щоб для дітей і разом із дітьми будувати ігрові майданчики, для скейтерів — скейт–парки, для молоді — відпочинкові зони. Перший проект уже втілили у Добротворі, на черзі — Львів.

Ти — мені, я — тобі

Ще 1998 року німецький скульптор Йорг Шульце вирішив заснувати проект «Дружні чудовиська». Суть цієї незвичайної ідеї у тому, аби поліпшити становище молоді через мистецтво. «Коли втілюється в життя той чи інший проект, до роботи залучаються молоді люди, — розповідає пан Шульце. — Вони допомагають мені малювати, шліфувати, навчаються обробляти деревину. В Німеччині я найчастіше працював із безробітними, а також тими, хто мав проблеми з алкоголем чи наркотиками». Власне, і в Україні Йорг Шульце хоче залучати до роботи безробітну молодь.

«Процес співпраці починається з того, що я витягую великий альбом і показую фотографії втілених задумів, демонструю, що можна зробити з деревини, — каже митець. — Ці речі повинні надихати людей і допомагати їм фантазувати. Після цього закриваю альбом і запитую їх: «А чого хочете ви? Це мають бути ваші ідеї». Від самого початку і до кінця ми все творимо разом. Наприклад, кому як не скейтерам знати, що їм насправді треба і що вони хочуть мати у своєму скейт–парку. А я допомагаю їм це зробити. Пояснюю, як працювати з бетоном, деревом, щоб усе було високої якості і безпечним».

Буває й по–іншому. Приміром, Мальтійська служба допомоги хоче облаштувати майданчик десь біля лікарні і звертається до Йорга Шульце. Сам Мальтійський орден грошей не має, натомість має зв’язки з багатьма впливовими людьми по всьому світу.

За увесь період існування «Дружніх чудовиськ» було втілено у життя понад 60 творчих задумів, із яких більшість — у Німеччині, один — у Санкт–Петербурзі, один — у Нью–Йорку, два — в Еквадорі і ще один в Україні.

«Україна — інший світ»

Уперше до України Йорг Шульце потрапив 2009 року на запрошення одного благодійного фонду з Києва. «Я закохався в Україну з першого погляду», — каже скульптор. — Але так сталося, що фонд, який мав намір фінансувати проект пана Шульце, збанкрутував. Про проект на якийсь час довелося забути, але Україна залишилася у серці скульптора, і він продовжував вивчати країну через інтернет. Йому так хотілося повернутися, що Йорг вирішив самотужки шукати меценатів для нового задуму. Але ще більше німець захотів повернутися до України, коли, знову–таки завдяки інтернету, відкрив для себе Львів та Карпати. «Я закохався у це місце, — продовжує пан Шульце. — Вперше я сюди приїхав торік навесні».

Свій перший ігровий майданчик митець утілив у життя в Добротворі на Львівщині. «Це малесеньке містечко, — ділиться враженнями німець. — Там лише є електростанція, а навколо неї будинки працівників — і все. Нема історії, нема культури, нема сусідів і навіть нема спілкування. А я запросив тих людей попрацювати разом. Мені залюбки допомагали діти. Організовували таку собі толоку. Діти малювали, шліфували. А після важкої роботи знаходили час, аби поїсти шашликів і попити квасу. А добротвірська молодь працювала над зведенням сцени поряд із дитячим майданчиком».

Щоправда, Йорг Шульце каже, що є велика різниця між роботою в Україні та Німеччині. У нього на батьківщині молоді люди розуміють, що роблять усе для себе. Тому після занять у школі вони охоче беруться допомагати зводити ігрові майданчики. В Україні ж безкоштовно працюють неохоче — нема розуміння, що все це їхнє. «Зазвичай попрацюють день–два і все — більше не приходять», — каже митець. — Із зовсім маленькими простіше — вони тішаться, коли самотужки розфарбовують дракона в усі кольори веселки.

Новий проект — скейт–парк у Львівському парку культури та відпочинку. Ідея всім до вподоби, ось тільки проблема — нема коштів. «Спочатку треба знайти гроші, бо зараз осінь, і всі компанії та фонди роблять заощадження на наступний рік, планують свої бюджети, — пояснює Йорг Шульце. — Тому зараз знайти спонсора нелегко. Україна — інший світ. Коли я звертаюся до людей, то вони зазвичай не вірять, що якийсь проект буде втілено у життя». Але скульптор знайшов вихід — він записав спеціальний диск, на якому показано, як зводився ігровий майданчик у Добротворі.

«Україна — дуже молода, тут ще все зміниться»

Основну допомогу для втілення проектів Йорг Шульце отримує від українських олігархів. На запитання, чи комфортно йому працювати з ними, відповідає: «Я працюю для молодих людей і дітей, якщо олігархи дають гроші для своїх людей у своїй країні — це добре. Звісно, вони не завжди хороші люди. У Німеччині теж є олігархи, але вони взагалі не хочуть витрачати гроші на різні проекти».

Йорга Шульце дивує й те, що постійно треба чекати. «На дерево чекай, на цемент чекай, на пісок чекай», — українською каже скульптор. Але на запитання, чому його так притягує саме Україна, Шульце впевнено відповідає: «А чому б ні?». «Я люблю Львів, Карпати, мені подобаються українські жінки, кухня і ваша культура, — продовжує пан Шульце. — Це дуже гарне місце. На Західній Україні особливо хороші люди. Вони дуже доброзичливі, дружні, гостинні. А ось у Харкові є великі проблеми. На залізничній станції я українською сказав, що хочу купити квиток до Львова. Але касир відповіла дуже швидко і російською. Коли я сказав, що я німець і можу говорити лише українською, а російської не розумію, вона тільки гримнула «нєт» і все. Я так і не зміг купити квитка». І справді, українська мова пана Шульце з кожним днем стає дедалі кращою. Він не наймає собі вчителів, не просиджує годинами за партами, а опановує мову у спілкуванні з тими, хто поруч. «Україна — дуже молода країна, якій тільки 20 років. Ось побачите, усе зміниться, — переконаний пан Йорг. — Можливо, я вам у цьому допоможу». До речі, крім Львова, проекти Йорга Шульце можуть з’явитися поблизу Івано–Франківська та Харкова.

Оксана ДУДАР