Про те, що економіка України — колос на глиняних ногах, у цій державі, схоже, знають усі, окрім влади. Вчорашнє повідомлення Держкомстату заперечує практично все, про що говорили до виборів Прем’єр–міністр та його команда. Валовий внутрішній продукт України у третьому кварталі 2012 року скоротився, за оперативними даними, на 1,3% до відповідного періоду минулого року. Або на 1,2% до другого кварталу — з урахуванням сезонного фактора.
Промисловість падає, Прем’єр у шоці!
Повідомлення державного органу статистики напрочуд лаконічне — ні номінального обсягу ВВП, ні інших деталей у ці ще гарячі поствиборчі дні вирішено народу не оприлюднювати. Але навіть за цих умов останній день жовтня можна вважати переломним. Якщо у першому кварталі наш валовий продукт хоч і з проблемами, але зростав — 2%, у другому — навіть трохи прискорився — 3%, то нині країна фактично пішла під кригу.
Причин обвалу, на думку незалежних експертів, три. «Перша і головна — це спад у промисловому виробництві, — сказав «УМ» експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. — Друга — спад в агропромисловому секторі і, нарешті, падіння у будівництві». Влада поки що ситуацію не коментує. Що, втім, i не дивно: перед виборами Прем’єр–міністр особисто розповідав, що нині обсяги будівництва в Україні сягнули докризового 2007 року, команда Партії регіонів публічно тішилася успіхами на полях та в цехах.
На якість життя пересічних українців падіння ВВП, що відбулося заднім числом, вплинути не мало би. Якби не одне, але дуже вагоме «але» — ситуація у наступному, четвертому, кварталі. А вона, попри весь оптимізм владної команди, виглядає не кращою, ніж наприкінці літа. «За нашими прогнозами, ВВП у IV кварталі впаде на 1% до відповідного періоду минулого року», — каже Олександр Жолудь. Схожої думки дотримуються й інші аналітики, а Міжнародний центр перспективних досліджень, який раніше проводив підрахунок ВВП третього кварталу, дійшов до того самого результату, що і Держкомстат. Тож сумніватися у сумних прогнозах, на жаль, важко.
Відтак якщо в економіці нашої держави не трапиться чогось екстраординарного — висадки марсіан, небувалого сплеску зарубіжних інвестицій тощо, — то за підсумками 2012 року ВВП України зросте на 0,5%. Хоча в макроекономічних прогнозах, під які верстали державний бюджет, фігурує цифра 3,9%! Звідси питання номер один, яке доведеться вирішувати переможцеві нинішніх виборів, — чим покрити дефіцит коштів? У тому, що такий дефіцит буде, аналітики майже не сумніваються — і значно кращий, ніж у бюджеті показник інфляції (очікується 3% за рік замість прогнозованих 7,9%) цьому, на жаль, не перешкода.
Виходів два. Обидва погані...
«У такій ситуації влада має два шляхи виходу із ситуації: або скорочувати видатки, або тиснути на підприємства, вимагаючи від них додаткових коштів», — каже експерт. Ну або залізати в борги. Очевидно, новий уряд намагатиметься йти одразу трьома шляхами одночасно. З одного боку проводитиме перемовини з Міжнародним валютним фондом та витискатиме всі соки з бізнесу, який поки що тримається на плаву. Для людей це означатиме насамперед зростання вартості комунальних платежів. Саме ці обов’язки взяла на себе наша держава при підписанні угоди з МВФ, але не поспішає виконувати. До речі, першу ластівку про можливий відхід назад у цьому «принциповому» для влади питанні вчора на засіданні уряду запустив міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово–комунального господарства Анатолій Близнюк. «Рано чи пізно тарифи треба буде піднімати, — сказав міністр, але при цьому залишив собі маневр для відступу. — Поки що держава не ставить таке завдання».
Із видатками складніше. Влада опинилася заручницею нею ж створеного зачарованого кола. Нині вона просто не може відмовитися від свого соціального популізму — адже зменшувати соціальні виплати у нашій країні заборонено Конституцією. «І урядовець, який зважиться на такий крок, може опинитися під кримінальним переслідуванням», — стверджує Жолудь.
Але скорочувати доведеться. І у цьому випадку «під ніж» потраплять статті витрат, не захищені чинним законодавством. Подібних статей у бюджеті є досить, і наші співвітчизники, які не потрапляють у когорту обраних, уже найближчим часом будуть змушені затягувати паски. Ну і, звичайно ж, держава буде змушена суттєво скоротити інвестиційні витрати — на розбудову тієї ж промисловості, яку ми сьогодні втрачаємо. А це фактично міна уповільненої дії під завтрашнє зростання ВВП. Якщо, звісно, не трапиться надзвичайних подій — появи нової когорти іноземців, охочих вкладати кошти в українську перспективу. Чи подій більш приземлених — увімкнення друкарського верстата на вітчизняній банкнотній фабриці, зростання інфляції, знецінення гривні...