Аукцiон вам у помiч

До Долинського району на Кіровоградщині, куди мене журналістська доля закидала неодноразово, цього разу я, без перебільшення, їхав, як до зони бойових дій. Адже ще не вивітрилися з пам’яті місцевих жителів не такі вже й давні події, коли за землю–годувальницю у тутешньому селі Гурівці один фермер застрелив другого... Отож земельна тема тут особливо болюча. І навіть із плином років конфлікти не згасають.

Інші часи вже настали?

Нині у дорогу мене теж покликав крик відчаю саме на земельну тему. 77–річного Володимира Юрченка та вдову Валентину Григорову, яка має двох доньок (теж вдів), віроломно позбавили, відповідно, 104,7 та 72 гектарів орендованої землі, що її вони обробляли впродовж останніх 10 років. При цьому влада намагається переконати, що все відбувається цілком законно.

— Тепер вже інші часи настали, — запевняла мене очільниця відділу Держкомзему у Долинському районі Ніна Кузьміна. — Земля в оренду має надаватися через аукціон. До того ж Юрченко і відповідної проектно–технічної документації із землеустрою на ділянку, на яку він претендує, не має. А нині таке, як колись, не проходить.

Юрченко ж привертає мою увагу до іншого. Мовляв, коли вони обоє не підписали нового договору на оренду земельної ділянки площею 72 гектари, то ділянка без будь–якого аукціону дісталася чоловікові... Кузьміної, у якої також чималі наділи мають в оренді ще й син iз донькою. Сама Ніна Миколаївна у розмові зі мною цього й не заперечувала, пояснюючи, що всі вони — її чоловік та діти — є не однією родиною, а різними.

— У нас, я переконаний, відсотків 70 фермерів та орендарів не мають необхідної документації, яку вимагає влада, але не дають землю чомусь тільки мені та Григоровій, — не може збагнути Володимир Юрченко.

Водночас чоловік переконаний, що його наділ земель запасу, тобто державних, дістанеться потужному господарнику, який обробляє всі три тисячі гектарів і чию територію, донедавна орендовану Володимиром Дем’яновичем, оточили з усіх боків. Отож, мовляв, уся законодавча база, якою так любить козиряти місцева влада, спрямована у бік інтересів латифундистів, а не значно скромніших за них селян, що теж знають толк в обробці годувальниці.

— За ротацією культур на земельній ділянці цього року я мав вирощувати зернові й міг зібрати щонайменше 180—200 тонн збіжжя, — розводить руками чоловік. — Але не зібрав нічого, і земля прогуляла. Бо один чиновник склав упереджену цидулу, а другий її підписав. Усе сталося для мене цілком несподівано. Влітку 2011 року я готувався до осіннього засіву. Поле мав зайняти під озиму пшеницю. Щоправда, строки сівби трохи відсунула сильна посуха. І тут немов грім серед ясного неба отримую листа за підписом голови райдержадміністрації, яким мені рекомендують не проводити будь–які осінні польові роботи. Там же повідомлялося і про аукціон, до якого справа так і не дійшла. При цьому ані весняного, ані осіннього засіву не провели, і земля дотепер залишається безгоспною. І хто від цього виграв? Але ніяка прокуратура у цьому заподіяної шкоди не вбачає.

«У мене землю відібрали, а комусь іншому дали»

У Валентини Григорової схожа ситуація. Їй місцева влада хоч і підписала документи на оренду 50 гектарів землі, які ще треба розпаювати, та все ж у жінки є привід для розчарування:

— Коли договір оренди моїх 72 гектарів сплив, сказали, що можу на них претендувати ще, але тільки через аукціон. От тільки ні про який аукціон оголошень я не чула. Зрештою, засіяла землю без подовження договору її оренди самочинно — сподівалася, що якось владнається. Так прокуратура звернулася до суду, за рішенням якого мені 50 тисяч гривень штрафу присудили — за заподіяну шкоду. Все вийшло дуже просто — у мене землю відібрали, а комусь іншому дали. Далі боротися сил уже немає.

А Володимир Юрченко бореться й далі. До найрізноманітніших інстанцій — від районних до Кіровоградської облдержадміністрації — він написав безліч листів–звернень. Якщо проаналізувати зміст отримуваних наполегливим пенсіонером відповідей, то можновладці ніби й не заперечують пріоритетне право орендаря, який належно виконував свої обов’язки, перед іншими на укладення договору оренди на новий строк. Але при цьому знову кивають на аукціон і на відсутність необхідної документації. Просто якесь зачароване коло виходить. Особливо для тих, хто не має «мішка грошей» чи «волохатої лапи». А що ж буде, коли дійде до вільного продажу землі, чого так наполегливо нині домагаються певні сили у нашій державі? Такі, як Володимир Юрченко і Валентина Григорова, котрі все життя пропрацювали на землі, просто залишаться біля розбитого корита.