Марш мільйонів

Сонетна форма у літературі, здається, пережила усі можливі варіації та «розмноження» з часів Петрарки, потім Шекспіра і до другої половини ХХ століття, коли за «забавки» із канонічною формою взялись представники російської літератури. Натомість експерименти із даною поетичною формою впевнено продовжують українські письменники. Один із них, член Спілки письменників і позаштатний автор «УМ» Віктор Мельник, навіть потрапив до Книги рекордів України за нову варіацію у сонетному жанрі.

Ідеться про збірку «Трильярди сонетів», яка зацікавить не лише змістом, а й наочною формою і новаторською технікою прочитання. Особливість книги Мельника у тому, що кожен сонет можна розібрати на рядки і скласти інший сонет. Така «літературна» гра дає трильярд варіантів віршів — звідси і назва. «Книга містить усього чотирнадцять «первинних» сонетів, які надруковані на непарних сторінках , парні ж сторінки залишені чистими, — розповів УМ експериментатор. — Кожна сторінка розрізана так, що може перегортатися не лише вона, а й кожний рядок окремо — і тоді на його місце стає відповідний рядок із наступного сонета». Взявши збірку до рук, можна сміливо переконатись — задум поета працює, а все завдяки тому, що система римування єдина і при будь–якій комбінації отримуємо «канонічний» сонет.

Даний експеримент — хоч і новинка для української літератури, у світовій бібліотеці сонету зародився ще у 1961 році. Батьком «сонетного конструктора» вважають французького поета Ремона Кено, який запропонував читачам власноруч складати ліричні віршовані твори у своїй збірці Cent mille milliards de poеmes («Сто тисяч мільярдів віршів»). Книга містила всього 10 сонетів, які автор розрізав на окремі рядки і нарахував сто тисяч мільярдів комбінацій. Тут Кено послуговувався принципами літературної групи OULIPO (Ouvroir de la litterature potentielle, що можна перекласти як «Ремесло потенційної літератури»). Її учасники прагнули створити арсенал засобів, якими міг би послуговуватись поет, не вдаючись до натхнення. Такий підхід iде витоками з сюрреалізму.

Проте, як запевняє Віктор Мельник, наміру наслідувати Кено він не мав, а лише «скористався його формою так, як ми користуємося класичними поетичними формами (октавою, сонетом, вінком сонетів тощо), поставивши перед собою інші завдання, продиктовані ментальною стилістикою сьогодення». «Моя книжка істотно відрізняється від книжки Ремона Кено, — переконує Мельник. — Кожний із чотирнадцяти сонетів книжки є самостійним цілісним твором, і читачі–традиціоналісти можуть обмежитися прочитанням тільки їх. Однак усі вони — складники єдиної картини, тому не лише взаємно перегукуються, а й накладаються та взаємно проникають один в один». Жанрово письменник свою збірку визначає як «комбінаторна література», а подібні сонети називає не збіркою, а радше «комплексом».

І хоч збірку Віктора було видано ще минулого року, увагу представників Книги рекордів України вона привернула лише зараз. 10 жовтня у Волинському національному університеті імені Лесі Українки письменника нагородили почесним дипломом «за створення поетичної книги «Трильярди сонетів», що є першою і єдиною в Україні та світі унікальною й успішною експериментальною спробою формально розширити до універсалізму традиційний поетичний арсенал класичної форми сонета». І хоч нагорода є лише моральною і не передбачає грошової премії, приємностей від того у поета не менше.