Ціна вступу — від душі?

08.07.2004
Ціна вступу — від душі?

Зараз у вузах триває гаряча екзаменацiйна пора. (Фото Укрінформ.)

      «Раніше вступ до університету я уявляла собі як щось буденне: закінчила школу, стала студенткою, — ділиться своїми думками абітурієнтка Ірина. — Тепер уже починаю розуміти, що при конкурсі 3—5 осіб на місце це зовсім не просто». Ірина мріє вивчати політологію в Національному університеті ім. Тараса Шевченка, але документи подає водночас до кількох вузів. «Так надійніше, — пояснює вона. — Є хоч якась надія, що не залишуся на вулиці». Звичайно, є й інша «надія», швидше, «гарантія», що обчислюється кругленькою сумою, але про неї Ірина говорити не хоче. Мовляв, не знаю я нічого, та й грошей «таких» у батьків немає. Цікавлюся розмірами потрібної суми. Моя співрозмовниця стинає плечима. Думає, я шпигун.

      Прямую до приймальної комісії одного з престижних державних вузів. Беручи до уваги насторожене ставлення до журналістів, намагаюся «косити під свою». Спершу спостерігаю біля входу. Знаєте, що відрізняє абітурієнтів від студентів? Заляканий, ніби зацькований погляд, намагання будь-яким чином відтягнути мить подачі документів (для цього використовується такий банальний прийом — півгодинне читання оголошень). Для психологічної підтримки вживаються різні засоби: від товариша чи маминої спідниці до пляшки пива з цигаркою. «Я майже впевнений, що «пролечу», — каже Дмитро, затоптуючи недопалок. — Просто хочу спробувати, чи можливо поступити без грошей». Дмитро в питанні вступу «по блату» компетентний: по-діловому розповідає, що за наявності «виходу на потрібну особу» на гуманітарну спеціальність можна вступити без морок та іспитів приблизно за 3—5 «штук» доларів, на економічну треба відвалити не менше шести, залежно від обраного закладу. У недержавних вузах усе простіше, але гроші сплачують не в кишеню, а в касу. Крім того, не гнітить ризик, що, заплативши, все одно пролетиш тільки через те, що хтось заплатив більше.

      У пошуках справедливості підходжу до стін недержавного, Київського міжнародного університету. У приймальній комісії мене зустріли напрочуд привітно, з люб'язністю розповіли, що, як і за якою ціною. У цілому висновок такий: у недержавному вищому закладі кожен студент — на вагу золота (у прямому сенсі), тому, кількісних обмежень щодо вступу майже немає. Головне — бажання. І гроші. До речі, п’ять років навчання в залежності від спеціальності коштують від 5,5 до 13 тисяч доларів. На питання «Навіщо тобі вища освіта?» абітурієнти відповідали по-різному — від «бо так треба» до «це шлях до добробуту особистого та державного». З розповідей абітурієнтів виявилося, що вибір ВНЗ відбувається за такими категоріями: престижність (добре відоме ім'я), популярність (розрекламованість) і... «так батьки сказали». Особливо цікаво обирається факультет — я на власні вуха чула, як один хлопчак говорив мамі: «Документи підемо здавати туди, де менше людей у черзі». Як відомо, престижність факультету відповідає кількості бажаючих обрати дану спеціальність. А там, де менші черги, після вступу доведеться 5 років усім доводити, що «душа лежала до слюсарства».

Олена ШУЛЯК.

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>