Липень — місяць студентський. Точніше, абітурієнтський. Адже упродовж усього цього місяця у вузах України триває вступна кампанія. До 7 липня приймають документи в національних університетах, де з 8-го починаються іспити. У державних вузах папери приймають до 15-го, а іспити починаються з 16-го. У вузах 1-2-го рівнiв акредитації (училища, коледжі) приймають документи до 22 липня.
Як завжди, майже всіх у цей гарячий місяць цікавить плата за майбутнє навчання. І навіть — за місце під люстрою в університетській аудиторії. Однак хабарництво — хвороба суспільна. І без тієї «мирної» особи, яка дає «на лапу», неможливе існування того, хто «бере». Цікаво, що, за результатами опитування, здійсненого в кількох регіонах України Центром «Соціальний моніторинг» спільно з Українським інститутом соціальних досліджень, 63 відсотки хлопців і дівчат переконані, що система вступних випробувань до вузів у нашій країні непрозора. Утім майже дві третини української молоді не впевнені, що корупцію у вузах можна здолати. А опитування студентів житомирських вузів показало, що тільки 3 відсотки з них визнали важливою проблему чесного вступу.
Про проблему цьогорічної вступної кампанії — наша розмова з першим заступником директора департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України, кандидатом економічних наук Миколою ХМЕЛЕВСЬКИМ.
— Миколо Олександровичу, які є новинки в цьогорічній вступній кампанії?
— Перша стосується апеляційних комісій: у минулі роки надходило багато нарікань щодо роботи таких комісій, тому цього року вони формуються з провідних учителів загальної середньої школи. Апеляційну комісію очолює проректор вузу. Друга зміна пов'язана з експериментом незалежного зовнішнього тестування випускників шкіл, який проводиться вдруге. Минулого року в Україні було 4 центри тестування, що розташовувалися у Харківському педагогічному університеті, Одеському національному ім. Мечнікова, Києво-Могилянській академії та Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Тоді тестування відбувалося з двох предметів — математики та історії. Цього року додалася ще українська мова. І додався ще один центр — у Донецьку. Уже задіяно 30 навчальних закладів. Діти, які пройшли тестування, отримали сертифікат, який подають разом з документами до приймальної комісії вузу. Оцінки цього сертифіката прирівнюються до вступних випробувань, а також можуть зараховуватися як випускні екзамени у школі. Трапляється, що дитина приносить з тестування кращі оцінки, ніж зі школи. Оті 30 вищих навчальних закладів, які цього року беруть участь в експерименті, зобов'язані з профільних спеціальностей приймати дітей за результатами тестування. Іншим навчальним закладам ми це рекомендуємо.
— Приблизно знання скількох дітей оцінили таким чином?
— Минулого року — майже півтори тисячі. До речі, тоді найбільше зарахували до Одеського національного університету. Цього року, думаю, тестування охопить значно більше абітурієнтів.
— Цікаво, які вузи при такій свободі охочіше обирають абітурієнти? До речі, кілька років ідеться про запровадження рейтингу навчальних закладів. Чи ці рейтинги вже встановлюються?
— Різні фундації, центри, політичні, громадські організації дають оцінки вузам, визначають рейтинг того чи іншого навчального закладу. Міністерство не проводить такого «капіталістичного» змагання на кращий чи гірший навчальний заклад. У нас є свої критерії, є розроблена система показників за групами вузів, за якими оцінюємо різні грані діяльності вищого навчального закладу. Наприклад, стосовно кількості годин комп'ютерного часу, які студент використовує на рік, щодо площ матеріально-технічної бази на кожного студента, щодо кількості педагогічних працівників. Щороку ми проводимо підсумкову колегію і готуємо до неї про все це інформаційно-аналітичні матеріали.
— А такі відомості якось впливають на вибір абітурієнтами того чи іншого вузу? Тобто чи прислухаються сьогоднішні вступники до думки аналітиків про ті заклади, в яких планують здобувати знання з обраного фаху? Чи, можливо, у них не такий уже й вільний доступ до «мудрих» міністерських графіків або ж їм байдуже...
— Я вам скажу, що сьогодні абітурієнт краще орієнтується, ніж попередні покоління. Мабуть, у суспільстві сталася зміна у ставленні до вищої освіти. Якщо раніше і батьки, і діти вважали, що головне — отримати диплом, то сьогодні більше зважають на те, який вуз обрати. І не лише з позиції престижності, а й якості освітніх послуг. Є столичний Київ, який має потужні заклади, як Національний університет імені Шевченка, КПІ, два потужні економічні вузи і багато інших, з прекрасною професурою; і є Харківський чи Донецький регіон, де у вузах теж працюють відомі вчені. Я ось у лютому був у Харківському національному університеті імені Каразіна, дивився їхню бібліотеку. Це 3 мільйони примірників книг! І понад 200 тисяч раритетних видань. «Кобзар» 1860-го року, французькі видання XVII ст, грецькі книги, яким по 700 — 800 років. Звичайно, для майбутнього молодої людини як громадянина і фахівця велике значення має сама атмосфера, мікроклімат, який створюється в університетському середовищі.
— Отже, ви порадили б зважати на традиції закладу. А що ще може сприяти вибору абітурієнтом вузу? Можливо, дні відкритих дверей?
— Дні відкритих дверей проводяться у кожному вузі, навіть на факультетах. Окрім цього, сьогодні багато навчальних закладів мають підрозділи довузівської підготовки, це цілі комплекси, де у структурі вищого закладу є гімназії, коледжі, ліцейні класи. Скажімо, Національний авіаційний університет має Аерокосмічний ліцей, де навчаються діти старших класів.
— Вони при вступі мають якісь пільги?
— Пільга одна — у них ширший світогляд, глибші знання, вони легше адаптуються до студентського середовища і краще орієнтуються при проходженні вступних іспитів.
— Чи можна сьогодні говорити про координацію між системою освіти (шкільною і вузівською) та потребами суспільства, роботодавців?
— Можна, це однозначно. Щороку в нас відбувається вступна кампанія, і є певна суспільна моральна проблема, пов'язана з хабарництвом, зловживаннями. Утім є категорії дітей, які зараховуються без вступних іспитів. Наприклад, переможці 4-го етапу всеукраїнських учнівських олімпіад. Це приблизно 400 випускників, хоча, можливо, це справді небагато. У багатьох вузах на гостродефіцитні спеціальності — технологічні, інноваційні — медалістів зараховують без вступних іспитів. У деяких навчальних закладах їх зараховують за співбесідою.
— Чи проводиться якась попереджувальна робота з викладачами перед вступною кампанією?
— Звичайно. Міністерство перед початком вступної кампанії інформує і попереджає працівників вищих навчальних закладів, щоб і вони відповідну роботу проводили. У нас уже третій рік працює так званий телефон довіри, за яким щодня, з 9 до 18-ї чергує людина, яка отримує і реєструє телефонні дзвінки, і потім ми обговорюємо ці питання на апаратних нарадах. Окрім цього, у багатьох вузах є студентське самоврядування, проводиться анонімне опитування. І в умовах прийому, і в самій системі організації ми створюємо таку ситуацію, щоб якнайбiльше зменшити вплив суб'єктивного фактору на вступну кампанію. Мабуть, ви пам'ятаєте, що минулого року міністерство направило лист до вищих навчальних закладів щодо певних зловживань. Щоправда, журналісти чомусь вибрали звідти тільки фразу про квіти і цукерки. Але ж батьки нам телефонували і казали, що тільки-но в дитини підходить сесія — виникає проблема збирання коштів «на цукерки викладачу». І ми наголошуємо, що квіти і шоколадки не є атрибутом проведення екзамену. Хочеш подарувати улюбленому викладачу квіти — даруй, але це не має пов'язуватися з оцінками на іспиті.
Розуміння цих речей має приходити через свідомість, через ставлення тих же студентів до цих явищ. А студенти є різні. Один хоче заплатити і нічого не робити. А той, який хоче отримати знання, теж платить, але в книгарні, у бібліотеці — за ксерокопіювання. Тобто гроші можна використати по-різному. Найпростіший шлях — спровокувати викладача взяти хабар. Або купити в когось курсову чи дипломну роботу.
— А як борються зі «зброєю» нечесних студентів під час іспитів — шпорами?
— Цього року в нас з'явилася ще одна проблема. Сучасні абітурієнти доволі добре орієнтуються у телекомунікаційних технологіях. У них мікрочіпи, за якими вони отримують інформацію — беруть білет, читають питання і за деякий час отримують відповідь. У фільмі «Операция Ы» викладач перестрахувався за допомогою глушника. Сьогодні ми можемо хіба що перевірити сумку та заборонити приносити в екзаменаційну аудиторію мобільні телефони. Але ж не будете кожного студента перевіряти за допомогою якогось уловлювача чи біля аудиторії встановлювати глушники...
— І ще, на завершення, питання: цього року абітурієнти у Сумах вступатимуть до трьох вузів чи до одного?
— До одного — Сумського національного університету. Три університети об'єднуються в один. Про це було розпорядження Прем'єр-міністра. Зараз створена ліквідаційна комісія, яка займається організаційними питаннями. Студенти продовжать навчання у цьому університеті. А випускники цьогорічні — і Сумського державного університету, і Сумського педагогічного, і Сумського аграрного — отримають дипломи зразка цих вищих навчальних закладів.