Юрій Костенко: За якістю доріг доганяємо Африку!

«Тягнучки» на дорогах забирають в українців і нерви, і здоров’я. Україна посіла ганебне 133–тє місце з 148 в опитуванні американських експертів щодо якості доріг. Після нас — лише Африка. Торік було відремонтовано 2 тис. км доріг загального користування, тобто лише 1%. Кожні двi години на українських дорогах гине людина, а кожні 20 хвилин «швидкі» розвозять по лікарнях жертви ДТП. Не краще бездоріжжя діє й на економічні перспективи — через брак інвесторів українцям бракує і робочих місць, і зарплат. На запитання про ці та інші проблеми «УМ» відповідає лідер Української народної партії, один із провідників «Нашої України» Юрій Костенко.

— За даними «Укравтодору», з нинішнім рівнем фінансування лише на ремонт доріг знадобиться 85 років. Програма економічного націоналізму (патріотизму) об’єднаної правої команди «Нашої України» передбачає будівництво доріг європейського рівня протягом 3—5 років. Чи це можливо?

— Так, можливо, хоч за якістю доріг Україна нині доганяє Африку. Майже 20 років тому Костенко та УНП були першими в державі, хто запропонував уряду за прикладом посткомуністичних країн Центральної та Східної Європи розпочати ринкові реформи з будівництва доріг. За інших умов неможливо відродити економіку, бо для інвестора високоякісні дороги — визначальний фактор при вкладенні грошей, який затьмарює навіть проблеми корупції. Завдяки дорогам українська влада здатна була у в найкоротші терміни забезпечити високооплачуваною роботою та можливістю розпочати власний бізнес 2 млн. безробітних усередині країни та 7 млн. «заробітчан», які нині шукають заробіток по закордонах. Це мільйони робочих місць­ у металургії, цементній галузі, колосальна економічна вигода, пов’язана з розвитком зеленого туризму, створенням ремонтних майстерень у селах та містах тощо. Алгоритм дій теж загальновідомий: потрібно провести переговори з Європейським банком реконструкції і розвитку, зі Світовим банком щодо позики кількох десятків мільярдів доларів на 30—50 років, а також створити умови для широкого залучення приватних інвестицій, у тому числі на умовах концесії. Для розбудови доріг потрібно використовувати податкові стимули, залучати кошти від продажу цінних паперів тощо...

— При потребі в 20 мільярдів гривень щорічно на ремонт доріг виділяється 2,6 мільярда бюджетних коштів. Однак і це розкрадається через корупцію та всевладдя чиновника. То як бути з цією проблемою?

— Дійсно, за ті ж самі гроші Україна могла б отримати принаймні втричі більший «кілометраж», ніж будується щорічно. За нинішнього безладу ні міжнародні фінансові донори, ні приватний капітал не прийдуть у дорожню галузь. Нині в Україні дорожнім будівництвом займаються безвідповідальні держкомпанії, які заробляють і на поганій якості будівництва, і на їх неякісній реконструкції кожні 1,5—2 роки, безсоромно витягаючи мільярдні кошти з державної кишені. Треба йти шляхом залучення відомих європейських будівельних дорожніх компаній в Україну на умовах створення СП та роботою за суто європейськими правилами. Програма економічного націоналізму передбачає, що на український грунт має бути перенесений досвід країн ЄС, де дороги будують приватні компанії, надаючи гарантії якості на 5—7 років. Якщо дорога виходить iз ладу раніше, то будівельна компанія платить штрафи та відновлює її за власний рахунок.

— Державні чиновники стверджують, що залучення приватних компаній зі світовим ім’ям — це дороге задоволення для бідної держави, якою нині є Україна...

— Це, м’яко кажучи, брехня. Навіть за нинішнього порожнього бюджетного гаманця уряд платить держкомпаніям за цінами, що в рази перевищують ринкові. «Укравтодор» 2011 року оцінював будівництво 1 км автодороги першої категорії в 15—35 млн. грн. Віце–прем’єр iз питань інфраструктури Борис Колесников 2012 року вже наводив цифру — від 5 млн. дол. (40 млн. грн). За підрахунками ЗМІ, 2009 року на будівництво 1 км дороги «Укравтодор» витратив... 117,5 млн. грн. (14,7 млн. дол). А що ж у країнах ЄС та США? За даними фахівців, 1 км чотирисмугової траси першої категорії в ЄС та США обійдеться в середньому в 4,5—9 млн. євро. То це ж дороги зовсім іншої якості, ніж в Україні!

— Уряд стверджує, що 40% з майже 5 мільярдів доларів, виділених на Євро–2012, витратив на дороги. Але ж за нинішньої якості будівництва можна тільки жалкувати за грошима, викинутими на вітер. Як домогтися будівництва доріг за сучасними технологіями?

— На державному рівні мають бути висунуті вимоги щодо покриття доріг, бо в Україні їх будують iще за «совковими» рецептами — з піску, бітуму та щебеню, замість морозостійких полібітумів та інших сучасних матеріалів, ціна яких не набагато вища за морально застарілі матеріали.

— Уряд весь час жаліється на бідність, хоча Україна фантастично багата країна, навіть iз точки зору географічного розташування. Які прибутки в державну кишеню, на ваш погляд, може принести використання українського транзитного потенціалу?

— Шалені — близько 30 мільярдів доларів щорічно, що рівнозначно збільшенню на третину бюджетних доходів. За даними британського інституту «Рендел», Україна займає перше місце в Європі за рівнем транзитності. Через Україну проходить більшість наземних шляхів із центральної до східної частини Європи та Азії, річкові магістралі, морські порти, аеросполучення, потужна ГТС. Потрібно приділити особливу увагу міжнародним транспортним коридорам (МТК), які інтегрують Україну в міжнародну транспортну систему. Експерти зазначають, що МТК потрібно розвивати як окупний комерційний проект для збільшення вантажопотоків, бо, окрім України, в цьому зацікавлені країни–світові лідери, потужні транснаціональні корпорації. Загалом, iз 10 МТК, визначених ЄС як надзвичайно важливі транспортні артерії для перевезення вантажів та пасажирів у межах світової економіки, 4 МТК — N3, 5, 7, 9 — проходять територією України. В буквальному сенсі, це мільярди, що лежать у нас під ногами.

— Думаю, що українці обома руками підтримають такі плани. Однак діюча влада не поспішає ні будувати дороги, ні зміцнювати транзитний потенціал України...

— Так, проросійська влада в цьому не зацікавлена. Лише політика економічного націоналізму здатна забезпечити Україні економічне піднесення. Таку політику спроможна сформувати винятково проукраїнська більшість у Верховній Раді за умови, що патріоти отримають 226 голосів для підтримки законів у національних інтересах та створення проукраїнського уряду. Саме через відсутність правої політики в Україні за 21 рік так і не було здійснено ринкові реформи та демократизацію суспільного життя. Об’єднана команда «Нашої України» представляє саме праву національну ідеологію. Чи піде Україна шляхом економічного відродження, цілком залежить від українських виборців, які на парламентських виборах у жовтні обиратимуть сценарій розвитку країни на найближчі 5—7 років.

Сергій Клименко