«Свободу» не спинити?

Традиційний Марш боротьби УПА на свято Покрови в Києві цього разу — за два тижні до парламентських виборів — став демонстрацією сили Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Якщо торік на аналогічному заході зібралося близько шести тисяч прибічників націоналістичної ідеології, то тепер — понад 15 тисяч. І це — попри дощ. Коли голова колони вже дійшла до Михайлівської площі, де мав початися патріотичний рок–концерт, хвіст іще тільки відходив від парку Шевченка.

Більшість учасників приїхали на акцію з областей, переважно західних (декого при цьому не випускала місцева влада). Водночас були і «свободівці»–східняки. «Коробка» Слобожанщини й Донбасу налічувала понад сотню осіб і потужно скандувала «Донбас — за «Свободу!»

«Свободівці» переконані в подоланні 5–відсоткового бар’єра й потраплянні в парламент великою фракцією, тому гасла особливо не «фільтрують». Так, Ірина Фаріон у своєму виступі з п’єдесталу пам’ятника Шевченкові закликала «гострити сталь... (після акторської паузи) нашого опору». Юрій Михальчишин вщент розбив «так звану цитрусову революцію, влаштовану на американські гроші», й закликав до нової, національної революції. Ще один з ораторів заслужив оплески вигуком про те, що УПА боролася проти німецьких, російських та жидівських окупантів.

Крім «свободівців», слово мали БЮТівець Олександр Бригинець та письменник Дмитро Павличко, який підтримав націоналістичну партію, згадав, як малим марширував у повстанській колоні, та продекламував свій новий вірш про сяйво невмирущого Романа Шухевича.

«Сьогодні, у 70–ту річницю УПА, ми чітко усвідомлюємо, що наше завдання — не лише пам’ятати про героїчну славу наших визвольних днів, славу вояків ОУН–УПА, які поклали своє життя заради збереження честі нації у роки Другої світової війни, а й продовжити і довершити їхню справу, — заявив голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок, завершуючи мітинг. — УПА боролася за побудову такої держави, в якій влада слугуватиме інтересам громадян, а не навпаки. Попри те, що формально наша держава зараз є незалежною і має всі атрибути державності, насправді вона є об’єктом нещадної експлуатації з боку перефарбованих компартійних і комсомольських функціонерів, колишніх кадебістів і кримінальних елементів; вони об’єдналися в потужний кримінально–олігархічний клан, який шаленими темпами грабує українців. Без усунення цих людей від влади українська державність так і залишиться формальною».

Марш УПА–2012 мав кілька новацій. Попереду колони йшли барабанщики, які задавали маніфестації чіткий, ­войовничий ритм. Четверо молодиків вели перед, несучи нахилені додолу прапори ворожих організацій і формувань — Партії регіонів, КПУ, СРСР. Кілька таких стягів спочатку розтоптали всією колоною, а пізніше — спалили, на спиняючи марш.

До речі, одним із прапороносців був відомий громадський активіст Дмитро Різниченко — активіст «мовного майдану», якого правоохоронці переслідують за липневу бійку під Українським домом. Різниченко на мітингу ініціював збір коштів на потреби політв’язня Ведмедя (Віталія Грузинова), який за участь у двох — «податковому» та «мовному» — майданах зараз сидить у Лук’янівському СІЗО. Зібрали аж 3520 гривень — як готівкою, так і переказами на банківські рахунки.

Ще однією особливістю Маршу–2012 стало масове запалювання димових шашок і фаєрів. Цим відзначилася група футбольних фанів київського «Динамо» та формація «Січ». Головний месидж цих хлопців — «Свободу Павличенкам!», батькові й сину, засудженим нібито за вбивство київського судді Зубкова. Багатьом у колоні густий дим не подобався (лунали вигуки «Провокація!»). Дехто вважав це правильною ознакою войовничої, «силової» маніфестації.

Загалом, обійшлося без ексцесів. Бічні вулиці були перегороджені незначною кількістю «легких» міліціянтів, при тому що спецназівці з автозаками ховалися далі, по дорозі до Хрещатика.

Міська влада не пустила Марш УПА на майдан Незалежності, нібито щоб не допустити зіткнення з комуністами. КПУ насправді завершила своє «антифашистське» зібрання значно раніше, повісивши картонні фігури Бандери й Шухевича на імпровізованій шибениці. А Майдан був зайнятий так званим «фестивалем пивоварів» — концерт із цієї нагоди зібрав під дощем не більш як півсотні роззяв.