Нас вчили зi шкiльної лави
І аж до зморщок, до сивин
Так розмовлять, як розмовляли
Некрасов, Пушкiн i Купрiн.
Тож ми — простi провiнцiали,
Щоб «другосортними» не буть, —
І по–росiйськи воювали,
І поступали в iнститут.
Оскiльки вчили нас чудово,
То не iз нашої вини
Подекуди росiйську мову
Ми знали краще, нiж вони.
Потрапивши на харч казенний
До вiйська чи на Соловки,
Вони там «ботали по фєнє»
І круто перли матюки.
Вони нам — «фєню», дiалекти
Iз городського «блатняка»,
А ми — письменникiв, поетiв
Вiд Даля i до Маршака.
В Росiї ми не як попало
«Хохлили» з їхнiм мужиком,
А розмовляли досконало
«Предельно чистым языком».
Отож, здається, знову й знову,
Що тiльки ми — простi хохли,
Для росiян росiйську мову
Через столiття зберегли.
І процвiта росiйське слово
Не лиш в росiйському краю...
Це ми їм зберiгали мову
І забували про свою.
Вiктор ОСАДЧИЙ
Буринь,
Сумська область