Уже понад два роки команда нинішньої влади нагинає Україну для більш успішної дружби з Росією та всім СНД. А радість від того нині має тільки Росія. Скажімо, вступила наша держава у Зону вільної торгівлі з СНД, відкривши величезні перспективи для вітчизняної економіки. І що? А нічого! Перспективи й надалі залишаються величезними — але практично без жодних нових дивідендів для нас.
Така ситуація здалася Прем’єрміністру Миколі Азарову вкрай несправедливою, і він зробив, хоча й делікатний, але дуже прозорий натяк: «Важливо оперативно відпрацювати документи, які підсилять його практичне значення». І перелічив напрями, у яких влада хотіла би домогтися поступок з боку «старшого друга»: вільна торгівля послугами, транзит трубопровідним транспортом, скорочення експортних й імпортних мит, інвентаризація діючої договірної бази з метою скасування застарілих угод. Під останнім ввічливий український Прем’єр, ймовірно, мав на увазі сізіфів камінь свого уряду — газові угоди. Ті самі, які команда Віктора Януковича пообіцяла змінити вже у перші місяці свого правління, але не змогла.
Не отримавши розуміння з боку улюбленого ділового партнера, Прем’єр вирішив покласти проблеми економічного лобізму на наші амбасади. «Всі наші міністерства теж повинні більш ефективно координувати зусилля із Міністерством закордонних справ та закордонними дипломатичними установами», — поставив завдання Азаров. І перейшов до проблем сектора, на який його команда має трохи більший вплив, ніж на Росію. «Зараз відповідальна пора у аграріїв. Продовжується збір пізніх зернових», — пояснив присутнім Прем’єр.
Цьогорічне зниження валу зернових Микола Янович проблемою не вважає і не констатує. «Соняшник зібрано на 80% загальної площі, отримано 5,8 млн. тонн насіння. Кукурудзу зібрано більш як на 40% площ, отримано 7,2 млн. тонн. Валовий збір цих культур очікується на рівні попередніх років, — з усієї статистики та аналітики досвідчений чиновник Азаров безпомилково вибирав тільки хороші новини. — Закладається основа урожаю наступного року. Уже засіяно більшу половину озимої пшениці (73%) і жита (87%)». Навіть більше — цьогоріч уряд поставив завдання збільшити площу під озимою пшеницею не менш ніж на 100 тис. га. Про це також повідомив Прем’єр, щоправда, не уточнивши: перед ким він поставив це завдання. Адже, як відомо, аграрні підприємства, на відміну від частини шахт, у нас приватні, і уряд може діяти хіба що економічними методами: ставками мита, пільгами тощо. Щоправда, у цій царині уряд успіхів не демонструє. Проте це не завадило Прем’єру поставити ще одне передвиборче завдання до підлеглих — за п’ять років «значно» (!) збільшити врожай зернових та посилити експортний потенціал України.
А ТИМ ЧАСОМ...
Продамо шматок батьківщини! Невеличкий...
Відтепер власниками земель несільськогосподарського призначення зможуть стати іноземні громадяни та підприємства з іноземним капіталом. А за цю можливість вони повинні подякувати українським нардепам, які ухвалили відповідний законопроект. Іноземці можуть купувати землю у межах населених пунктів і для спорудження об’єктів, пов’язаних із веденням господарської діяльності.
Із коментарями щодо закону оперативно виступили комуністи та інші захисники прав трудящих. Мовляв, це перший крок до втрати Україною свого суверенітету. І вслід за несільськогосподарськими землями в чужі руки підуть і лани широкополі. Втім, аналітики такої загрози не вбачають. Як пояснив «УМ» експерт з аграрних питань Андрій Товстоп’ят: «До таких об’єктів можна віднести елеватори, склади, тобто ту нерухомість, яка матиме безпосередній виробничий характер та спрямування. Загалом, йтиметься про невеликі обсяги земельних ділянок. Отже, прихід іноземних власників не має порушити рівновагу, яка панує нині у цьому секторі. Відповідно до цього закону підприємства з іноземним капіталом зможуть створити нові об’єкти та за умови успішної діяльності — викупити ці землі». Як пояснюють експерти, йдеться лише про те, що якщо іноземна структура відкрила своє підприємство в Україні і відкрила офіс, то вона може викупити землю під цим офісом.