Як труна — то з усіма вигодами?
У номерi за 3–4 серпня «Україна молода» під заголовком «Закон проти Конституції: хто кого?» надрукувала підписане мною та київським адвокатом Володимиром Руденком звернення до Президента та Голови Верховної Ради з приводу низки невідповідностей тоді ще законопроекту Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка положенням Конституції та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Як відомо, буквально через кілька днів, 7 серпня, відбулося паломництво «групи представників української інтелігенції» в Крим до Віктора Януковича, після чого Президент сумнозвісний закон таки підписав, доручивши натомість терміново розробити Державну програму всебічного розвитку і функціонування української мови. Мабуть, за принципом «і вашим, і нашим», хоча закон і державна програма поняття зовсім не тотожні, бо скільки тих програм за понад двадцять років приймалося, а потім благополучно не виконувалося або виконувалося не в повному обсязі чи залежно від виділеного фінансування, либонь, не злічити. Але суть навіть не в цьому. Адже минуло вже й 9 днів після набуття законом Ківалова — Колесніченка чинності, і 40 днів, і навіть більше, а про всебічний розвиток української мови щось не чути. Зате чути було, що на Одещині російській мові статус регіональної надали, а болгарську «забракували». А на Закарпатті ціле селище перейшло на регіональну, угорську. До рівня окремих житлово–комунальних контор проголошення мовного суверенітету, щоправда, поки не дійшло, але порушення Конституції, коли невластиві їм повноваження беруть на себе обласні та міські ради, тривають.