Якої Ради хотітимуть запроданці

«Хліба і видовищ» — ходяче гасло часів розпаду Римської імперії набуло неабиякої актуальності на українських виборах–2012. Це був девіз і патриціїв, і плебеїв. Одні прагнули тримати народ у покорі, інші — погоджувалися на певні подачки. З огляду на те, як нинішні патриції, що балотуються до Верховної Ради, «діляться добром із людьми» і з яким задоволенням ті реагують на дармову «гречку» й розважальні акції, здається, історія дійсно рухається по спіралі...

Підкуп виборців у ході цієї парламентської кампанії став найбільш масовим, якщо порівнювати з усіма попередніми всеукраїнськими виборами. Причому політтехнологи винайшли оригінальні способи купівлі, до яких важко досікатися правоохоронцям, навіть якби вони прагнули поставити на місце «патриціїв».

За даними Комітету виборців, нині вартість одного голосу становить від 50 до 300 гривень. «Грошова мотивація не вимагає прямого контролю безпосередньо в день голосування. Небезпека прямого підкупу полягає в тому, що людина, отримавши гроші на руки, відчуває, що взяла на себе цілком конкретні зобов’язання», — говорить у коментарі «УМ» голова КВУ Олександр Черненко.

Казус Калетник

Як розповів «Українській правді» координатор мережі «Опора» з Вінниччини Олег Левченко, один із методів підкупу виглядає так: у село чи містечко приїжджають штабісти кандидата, набирають місцевих волонтерів, які потім ходять по сусідах і знайомих та роздають аванс за згоду підтримати «спонсора». Ще раз виборцям дають таку ж суму — в середньому 50 грн. — перед голосуванням, а третій транш винагороди обіцяють після обрання кандидата. Волонтери отримують одразу 50, потім ще двічі по 100 грн. за якісну агітацію. Сам активіст теж отримав на такому зібранні 50 грн., але скласти акт не вдалося, бо не знайшлося охочих стати свідками.

Інцидент стався, скоріше за все, у Крижополі, який входить у 16–й округ, де балотується «регіоналка» Оксана Калетник — племінниця нардепа Григорія Калетніка та сестра голови митної служби Ігоря Калєтніка. У «5–го каналу» є відео, де люди після зустрічі пані Оксани з виборцями кажуть на камеру, що в пакеті «від зайчика» вони, крім солодощів та агітаційної продукції, знаходять по півсотні гривень і бланк заяви. Підписавши її, людина просить вважати себе прихильником діяльності кандидатки і декларує, що поділяє цінності її благодійного фонду. «Це набагато сильніший моральний виверт, ніж просто роздача продпайків. Підписавшись під такими документами, людина стає морально зобов’язаною і вважає себе частиною цієї спільноти», — пояснює голова КВУ Черненко.

Саме так звані благодійні фонди на сьогодні є основним інструментом підкупу виборців кандидатами в нардепи. «Законодавство забороняє кандидатам входити до наглядових рад або очолювати благодійні фонди, але не забороняє називати фонд іменем того чи іншого кандидата, — говорить Олександр Черненко. — Відповідно, придертися до нього дуже важко».

Те, що робить Оксана Калетник, відверто дратувало штаб Порошенка–старшого, який балотувався в тому ж 16–му окрузі, але знявся з виборів через стан здоров’я. «У нас теж є фонд, ми теж працюємо з виборцями в рамках дозволеного, але ж не прямий підкуп... Вони ж (команда Калетник) проводять по дві–три зустрічі на день. Звідки такі гроші? Навіть ми таке собі не можемо дозволити», — обурювався помічник Олексія Порошенка, бізнесмена й батька міністра економіки.

Сама Оксана Калетник звинувачення у підкупі заперечує: «Покажіть мені ту людину, яка вам це сказала, і ми будемо розбиратися, звідки вітер віє», — заявила вона журналістам.

Піраміда Шахова

Один із видів «виборчої піраміди» запустив на Луганщині Сергій Шахов — кандидат у депутати по 107–му округу. Відомий донецький блогер під псевдонімом Франкенштейн повідомив у «Живому журналі»: «Бізнесмен Шахов... на цей раз засвітився у Краснодоні. Там, у селищі шахти № 22, Шахов провів мітинг, на якому присутнім роздавали по 50 гривень... Був досить цікавий інноваційний момент. Гроші громадянам роздавали не просто так, а в обмін на талони, які їм видали раніше». Тобто прийшов ти на зустріч — відрізали із книжки з символікою кандидата талончик — отримав 50 гривень. І так кілька разів до виборів та після них.

Замкнене коло

«Відповідальність за підкуп передбачена у Кримінальному кодексі, — зауважує Олександр Черненко. — Інша річ, що ми повсюдно знаємо про ці факти, але виборці не поспішають їх офіційно оскаржувати. Причин декілька. По–перше, ті, хто проти, не знають, кому і як поскаржитись. По–друге, ті, хто отримали гроші, сподіваються отримати ще. І той, хто дає, і той, хто бере, стають співучасниками злочину. А ніхто на себе нарікати не буде. Юридичних наслідків немає».

Як свідомим людям боротися з таким неподобством? Черненко пояснив, що спершу заяву за фактом підкупу потрібно писати в прокуратуру, щоб та почала відповідне розслідування. Але на практиці в прокуратурі заявляють, що такі скарги є компетенцією і відповідальністю виборчих комісій. А в комісіях кажуть, що для підтвердження факту порушення потрібно провести оперативні дії, які вони провести не можуть. Виходить замкнене коло: факт порушення нібито є, але ніхто нікого не притягує до відповідальності.

ПОРАДА ЮРИСТА

Сидір Кізін, адвокат:

— У викритті підкупу основна проблема — докази. Люди, які погоджуються брати гроші, — як правило бідні й не розбираються у своїх правах, чим і користуються кандидати, котрі вдаються до підкупу. Зловити за руку дуже важко. Це можна зробити лише при свідках. Можна для цього залучити когось із домашніх. Потім скласти акт і звернутися до громадських організацій або журналістів. Зафіксовані докази потрібно передати у правоохоронні органи.