«Злита» профспілка

На початку вересня п’ять найбільших профспілок України об’єдналися у загальний представницький орган. Задекларована мета — спільна діяльність. Документ про співпрацю підписали голова Федерації профспілок України Юрій Кулик, голова Федерації профспілок транспортників Вадим Ткачов, керівники Об’єднання всеукраїнських автономних профспілок Анатолій Широков, Об’єднання всеукраїнських профспілок і профоб’єднань «Єдність» Анатолій Онищук, голова Конфедерації вільних профспілок Михайло Волинець. Поява опозиціонера–БЮТівця в цьому переліку викликала багато запитань.

Хто й навіщо об’єднався

Як видно з переліку, право на вступ до новоствореної організації на національному рівні отримали, на перший погляд, найбільш представницькі всеукраїнські об’єднання. Тоді як незалежні профспілки підписання проігнорували.

«У тій ситуації, в якій зараз перебувають профспілки, ідея об’єднання має позитивне значення. Чи призведе це до позитивного результату, сказати поки що важко. Найкращий варіант — повний вихід незалежних профспілок із ФПУ, яка не є профспілковою організацією в класичному розумінні такого об’єднання. Вона поєднує і найманих робітників, і представників адміністрації та чиновницького апарату. Це означає, що така профспілка не може об’єктивно захищати і відстоювати права найманих робітників», — каже в коментарі «УМ» директор соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна.

Самі ініціатори об’єднання пояснюють власну ініціативу потребою краще репрезентувати профспілки: вести колективні переговори щодо підписання Генерального договору, кращого за попередній, координувати роботу профспілок у Фонді соціального страхування, брати участь у міжнародних заходах, підтримувати підвищення соцзахищеності працівників.

Експерти, втім, мають іншу думку. Зазвичай, кажуть вони, під словом «репрезентативні» варто читати «провладні», а під доброчесними, високими цілями — радше «особисті вигоди». Також, роблять висновок обізнані спостерігачі, ініціатива з об’єднанням «трейд–юніонів» вигідна насамперед владі, яка тепер контролюватиме фактично весь профспілковий рух, тримаючи під одним «ковпаком». А відстоювання прав найманих працівників — то вже питання двадцяте.

Варто згадати лише проект змін до Трудового кодексу, запропонований навесні цього року парламентаріями, які також є членами профспілкового руху. Нагадаємо, автори законопроекту пропонували збільшити робочий тиждень до 48 годин, узаконити робочий день до 12 годин, спростити процедуру звільнення і фактично нівелювати роль інституту профспілок як такого.

«Фактично сьогодні бачимо об’єднання провладних профспілок, які повністю залежать від влади. Усі члени нинішнього об’єднання перебувають під контролем відповідних міністерств у Кабінеті Міністрів, де, як відомо, все узурповано. Вони не захищатимуть людей і не працюватимуть на поліпшення соціальної сфери. Звісно, на словах мета такого об’єднання високоморальна, адже їм потрібна довіра людей. Та на практиці захист найманих робітників від такого злиття не поліпшиться. Федерація профспілок завжди грала на руку владі», — говорить у коментарі «УМ» генеральний секретар Національної конфедерації профспілок Петро Петриченко.

Він нагадує: відтоді, як наприкінці 2010 року у Верховній Раді провели Закон «Про соціальний діалог», незалежні профспілки фактично позбавлені права голосу й права репрезентативності у процесі ведення соціального діалогу з населенням. Петро Миколайович констатує: згадане об’єднання на базі ФПУ залишило «за бортом» майже 3 мільйони членів незалежних профспілок.

Що тут робить Волинець?

Водночас, каже Петриченко, найбільш загадковим членом у цій коаліції стала Конфедерація незалежних профспілок, яка включає вісім профспілок всеукраїнського статусу, під керівництвом кандидата від «Об’єднаної опозиції» Михайла Волинця.

«Підписання угоди про створення спільного представницького органу було продиктоване потребою потрапити до того списку профспілок, які мають право ведення переговорів і підписання Генеральної угоди на законодавчому рівні. Ми фактично є різними об’єднаннями, але для ухвалення рішень повинні створити спільний орган», — пояснює Михайло Волинець мотиви входження КНП до Спільного представницького органу профспілок у коментарі «УМ».

Іншої думки притримуються експерти. Кажуть, що на співпрацю з провладними об’єднаннями БЮТівця підштовхнули зовсім інші обставини. Приміром, образа за заздалегідь непрохідне місце у виборчому списку. Як писали ЗМІ, спершу опозиційний нардеп мав балотуватися на 15–й позиції, однак після перекроювання списку «Батьківщини» став аж 85–м.

«Волинець просто здав опозицію. Пішовши на співпрацю з владою, він фактично відмовився від боротьби за права працівників. Очевидно, в мотивації таких кроків значну роль відіграє особистий інтерес. Зрозуміло, що місце у виборчому списку «Об’єднаної опозиції» пана Михайла не задовольнило, і він вирішив шукати інші шляхи», — вважає Петро Петриченко.

Хоча злі язики подейкують, що Михайло Волинець розмірковує над виїздом до США, де живе його старший син і де родина нардепа нібито має якусь нерухомість, сам БЮТівець запитання про місце у списку «Батьківщини» сприймає без жодного трагізму. «Напевно, така була необхідність. Серед членів опозиції є багато порядних людей. Я ж продовжую працювати на користь і розвиток партії так само активно, як і працював», — зазначив він у коментарі «УМ».

Ірина ГУРІНА