За право знати

18 вересня Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект, що встановлює кримінальну відповідальність за наклеп. Учора й сьогодні провідні українські мас–медіа та новиннєві інтернет–сайти вийшли із білими шпальтами або чорними «шапками» на знак протесту проти переслідувань журналістів, що несуть суспільству правду. «Україна молода» приєдналася до акції колег.

Сенс загрози

У разі ухвалення змін до Кримінального кодексу в другому читанні наклеп — а це дуже суб’єктивне визначення — віднині може обернутися не тільки штрафом, а й позбавленням волі на термін від двох до п’яти років. Закон напряму стосується журналістів: відтепер їхній професійній діяльності загрожує небезпека більша, ніж колись, адже правдивість інформації за цим законом визначатиме суд, а його «непідкупність» і «незаангажованість» в Україні давно стали предметом розгляду анекдотів.

У 2001 році криміналізацію за наклеп було скасовано, і всі ці роки здавалося нереальним, що Україна знову повернеться до цього питання. Хоча спроби були. Народні депутати Леонід Черновецький, Святослав Піскун, Василь Кисельов вносили аналогічні законопроекти, але безуспішно. Тепер за справу взявся новобранець Партії регіонів Віталій Журавський. І хоча він говорить, що «закон про наклеп» — суто його ініціатива, є чіткі підтвердження, що гайки журналістам узялася закручувати адміністрація Президента Януковича. Пояснювальні тексти до проекту писалися на Банковій, для голосування в першому читанні примусово мобілізувалися всі «більшовики» — з «Регіонів», Компартії, Блоку Литвина.

Незважаючи на заяви Ганни Герман і Михайла Чечетова, що в такому вигляді закон не буде прийнятий, багато політиків і експертів вважають: загроза дуже велика. І це поставить хрест на свободі слова в Україні, як це ми бачимо, наприклад, у Казахстані, де журналісти отримують тюремне ув’язнення за антикорупційні публікації. Або як у Білорусі, де автори вільної преси вже давно обжили буцегарні.

Першими, у разі прийняття закону про наклеп, постраждають інтернет–видання, які наразі залишаються найбільшим островом свободи слова в Україні. Тому вчора акція протесту стартувала саме на провідних сайтах.

У заяві журналістів відзначається, що до наклепів можуть віднести будь–яке публічне висловлювання або коментар у ЗМІ, якщо суд вирішить, що воно може завдати шкоди честі та гідності людини. «Цей закон є загрозою для всього громадянського суспільства. Він зруйнує свободу висловлювань у країні, оскільки змусить багатьох журналістів відмовитись від будь–якої критики на адресу влади». Журналісти впевнені: під виглядом закону про наклеп парламентська більшість впроваджує закон про цензуру, і вимагають його відкликання.

Криміналізація в оцінках

Учора в представництві РІА «Новості» в Києві відбувся «круглий стіл» на тему «Закон про наклеп: у чому загроза сьогодні?» До обговорення був запрошений автор репресивної ініціативи Віталій Журавський, але, пославшись на підготовку до виборів, «регіонал» не з’явився.

«Закон про наклеп стосується кожного громадянина України, який користується словом, — відзначила Вікторія Сюмар. — Навіть на бабцю, яка сидить у дворі й «багато говорить», можна буде подати до суду. І вже суд вирішуватиме, чи це була «завідомо неправдива інформація», чи бабця не відала, що говорить».

ОБСЄ, Рада Європи, «Артикль 19» — провідні міжнародні інституції десять років ставили Україну за приклад іншим країнам, що розвиваються, і радили позбуватися криміналізації наклепу та його похідних. «В інформаційному суспільстві дуже складно відрізнити, знала чи не знала людина, що є правдою, а що ні, — зауважила пані Сюмар. — В українських судах була ціла низку справ, зокрема щодо редактора опозиційної газети «Свобода» Олега Ляшка, журналістки Тетяни Коробової, які лежать в Європейському суді з прав людини. Українські суди сказали, що критичні публікації — це є наклеп, а Європейський суд відповів, що журналіст має право на припущення, на критичну позицію, як і будь–який громадянин країни», — каже Сюмар. За її словами, в час, коли ми бачимо колосальне поширення соціальних мереж, де люди постійно висловлюють і поширюють свої думки, повернення українського законодавства в репресивне русло стане тим паче небезпечним для кожного.

У цивілізованій країні, навіть там, де в КК є схожі статті, притягнути журналіста до відповідальності дуже непросто — потрібно довести, що ним керував злий умисел.

Мінімальна грошова санкція, яку пропонує проект Журавського в Україні, — 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Це фактично тисяча доларів.

«Для того, щоб зараз цивільний політик стягнув із журналіста тисячу доларів, треба дуже постаратися, — каже Людмила Панкратова. — Важко довести вагу моральної шкоди в таких розмірах. А в кримінальному порушенні це буде дуже просто».

Першого жовтня парламентська погоджувальна рада вирішуватиме, коли ставити закон Журавського на друге голосування. Раніше звучала дата 16 жовтня. Однак є підозри, що процес ухвалення можуть прискорити і проголосувати вже 2–го числа. Тож наступного понеділка — перед черговим сесійним тижнем — громадські організації й працівники ЗМІ влаштовуватимуть акції протесту під ВР.

«Кращого механізму залякування журналістів, ніж криміналізація наклепу, не існує, — вважає директор Інституту медіаправа Тарас Шевченко. — Це дуже простий спосіб порушувати кримінальні справи, вилучати сервери в інтернет–виданнях, арештовувати, саджати за грати, давати судимість, забороняти займатись професійною діяльністю».

Журавський хоче, щоб закон набув чинності в ході виборчої кампанії. Хоча, на переконання Шевченка, «наклепницький» законопроект більше пов’язаний із виборами Президента–2015. «Брудні» закони намагаються прийняти старим складом парламенту, щоб заздалегідь «зачистити» інформаційний простір. «Коли прийде новий парламент, протягнути такий закон буде набагато складніше — не буде такого кнопкодавства, як зараз», — припускає Тарас Шевченко.