Балотується «пророк Божий»

Серед тринадцяти кандидатів у депутати до Верховної Ради, що балотуються по 163–му ­виборчому округу в місті Тернопіль, найоригінальнішим у «подачі» себе електорату виявився 52–річний самовисуванець Мирослав Копак. В офіційних відомостях про цього пана — нічого особливого. Народився в селі Товстолуг Тернопільського району, освіта вища, підприємець, самовисуванець, безпартійний... Але вже його офіційна передвиборча програма, розміщена на сайті ЦВК, ну дуже відрізняється від програм конкурентів і від того, якими ми звикли бачити подібні документи. Це, власне, і не програма, а своєрідний екскурс у недалеку українську історію з висновком, що Всевишній покарав українців за те, що не оцінили як слід здобуття незалежності і ось аж на 21–му році послав нарешті свого пророка для порятунку.

«Цьогоріч диявольські сили мріють позмагатися із самим Господом Богом. На чиїй стороні станемо Ми у цьому двобої? Вибір за Вами. А я, пророк Мирослав Копак, прошу Вас, дорогі тернополяни, своїм дружнім голосуванням підтримати мою програму», — резюмує пан Мирослав.

Саме «пророком Божим», не більше не менше, називає він себе і в листівках–анонсах, розклеєних днями на вулицях обласного центру. А ось «перл» із бліц–інтерв’ю одному з місцевих ЗМІ: «Хто віруючий, той проголосує за мене, бо діватися нікуди. Я йому велику взятку даю — кожного ж цікавить життя вічне. Ми не знаємо, яке воно буде, але знаєм, що буде довге. І тоді Господь спитає кожного: «Шановний тернополянине, ти проголосував на тих виборах за мого посланника, пророка Мирослава Копака?...»

Можна б, звичайно, і без коментарів. Тим паче що в нинішніх політичних українських реаліях дивуватися вже нічому. Неадекватних людей та речей у цій виборчій кампанії — хоч греблю гати. Та все–таки варто, мабуть, запровадити при реєстрації кандидатів ту експертизу, яку давно зробили обов’язковою на Заході.

ДОСЛІВНО

Уривок виборчої програми Мирослава Копака

(із сайту ЦВК, пунктуація й орфографія збережені):

«На київські кручі, за третьої спроби, Творець, у своїй Могутній Десниці приніс невидимий дарунок, скарб — найцінніший із усіх скарбів, омріяний багатьма поколіннями українців — Свободу і Незалежність, щоб вручити його представникам найвищої української влади — Верховної Ради. У Народної Ради, цієї гілки влади, радості не було меж. Вони готові були навіть вихопити дарунок у Господа. Але, Всевишній сказав, що все має бути по ваших земних законах. Консервативні сили одразу злякалися отримувати із Десниці Всевишнього цей дарунок. Але була призначена урочиста хвилина передачі дорогоцінності, на яку консервативні сили зобов’язані були прийти. І ось, наступила урочиста хвилина дарування 25 депутатів, уже, чи то з радості, чи з горя, так напилися, що навіть не встигли дійти, щоб отримати скарб. 321 депутат, молодці, міцно по конституційному вхопили дорогоціннісь. Чотири козли, так уперлися рогами, що за ніякі гроші скарбу не захотіли. Решта, ще не пили, але поводили себе так, нібито були вщент п’яними. Вони ніби взяли дорогоцінність, ніби не взяли. Не дивлячись, як хто приймав дарунок, депутати усі дружно, так поспішали «обмити» його, що аж забули подякувати Господу. Всевишнього розгнівила ця урочиста хвилина. Він сказав, за таку невдячність шлю вам свою Кару. Вона буде рівноцінною вашому невдячному поступку. Ви будете ніби незалежними і ніби у Союзі. Щоб ваші діти не мали місця і ви довго мучилися, забираю усі колиски. Залишаю ваші хитрощі диявольські і добавляю розбрату. Самі ви із таким непевним становищем нічого не зробите. Пройде час, і Я пішлю свого післанника — пророка із колиски. Він зніме з вас Мою Кару. Запам’ятайте мій Знак — сім по три рази у сьомій...

Я, пророк, Мирослав Копак...»