Сирки з ГМО і ковбаса з невідомих продуктів

Генномодифікована соя у плавленому «сирі»

Як відомо, продукти, зроблені з молока, корисні для людей будь–якого віку. Періодично їсти будь–які справжні сири чи страви з них, скажімо, сирно–яєчні закуски — тільки користь. Головне — не купити ненароком замість сиру сирний продукт, в якому тваринні жири замінені на рослинні. (Помиляється той, хто вважає, що така заміна робить харчування дієтичнішим. Невтішна суть у тому і криється, що жирність залишається високою, а перероблені нібито у тваринні рослинні жири набувають формули, яку людському організму складно переробити).

Саме серед плавлених сирків, у порівнянні з твердими, значно більше продукції, що за суттю є так званим сирним продуктом. Що вирізняє її від дуже схожих за упаковкою плавлених справді вершкових сирків? Треба віддати належне більшості виробників: наклеївши на фольгу 100–грамової упаковки навіть ідентичну і таку знайому назву, скажімо, «Дружба», вони пишуть, що пропонують споживачеві саме сирний продукт. Щоправда, дуже часто букви настільки дрібні, що без потужного збільшуваного скла їх не розібрати. Тому дуже важлива для ідентифікації плавлених сирних продуктів їхня ціна. Якщо на полицях мережевого супермаркета, де ціни завжди нижчі, ви бачите ту ж «Дружбу» чи будь–який «сирок» за 2 гривні (у невеликих крамницях — за ціною 2,5—3 гривні), підключайте логічно–математичне мислення. Не може 100 г молочного сиру, які включає у себе не лише ціну вихідної продукції, а й затрати на виробництво–пакування–транспортування, коштувати так дешево!

Щоб порівняти справжні плавлені сирки з сирним продуктом, спеціалісти Центру незалежних споживчих експертиз протестували — за написом на упаковці — «Джанкойський сир вершковий» виробництва «Новокаховський завод плавлених сирів» Таврійська Херсонської області. Виробник не приховує, що його продукт містить, зокрема, і компонент білковий соєвий, і маргарин, й олію пальмову, і крохмаль кукурудзяний — тільки хіба розбереш, що то там написано ну дуже маленьким шрифтом. До речі, якщо ви хочете спробувати продукт з генномодифікованою соєю, купіть «Джанкойський сир вершковий». Спеціалісти «Тесту» кажуть, що саме її знайшли під час лабораторних дослі­джень у цьому сирному продукті. Це при тому, що на упаковках є наклейка «Без ГМО».

Серед інших п’яти протестованих зразків справді вершкових плавлених брускових сирків найкращою за всіма параметрами виявилася єдина в тесті вітамінізована «Весела корівка» ( виробництва «Бель Шостка Україна», Сумська область). Хорошисти: вершкові сирки «Молочный шлях» («Пирятинський сирзавод» Полтавської області), Molendam («Голландська сироварня «Молендам», м. Староконстантинів, Хмельницької області) та Mlekovita Topiony польського виробництва. Комусь із пробантів їхній смак дуже сподобався, іншим — трохи менше. Запах і смак сиру плавленого оригінального «Звенигора» («Звенигородський сироробний комбінат» Черкаської області) більшості пробантів не дуже сподобався, хоча ніяких зауважень до якості і складу цього сиру в експертів не було.

Фальшивий «Російський»

Учергове «Тест» перевірив тверді сири, сконцентрувавшись на сортові з назвою «Російський». Найголовніше і для цього продукту — щоб був він без рослинної олії та рослинних білків. Існує окремий державний стандарт 11041–88 «Сир Російський», в якому написано, що так називається твердий сичужний сир iз низькою температурою другого нагрівання і високим рівнем молочнокислого бродіння, який виробляють із коров’ячого молока. «Російський» сир має бути ніжним і пластичним або трохи щільним, слабо–жовтого або жовтого кольору, однорідним по всій масі, мати виражений сирний смак і запах, з ледь помітною кислинкою.

Десять видів «Російського» сиру українського виробництва дегустували не просто пробанти з вулиці, а спеціалісти. Результат: два зразки дегустаційна комісія забракувала: «Нова Одеса» («Молочна компанія Дружба», м.Нова Одеса Миколаївської області) мав запах і смак, не характерні для «Російського» сиру, а «РадиМо» («Радивилів молоко», с. Крупець, Рівненської області) — iз сальним присмаком. Ці два зразки містили рослинну олію — тож виробники їх узагалі не мали права називати сиром. Замінник тваринного жиру знайшли і в продукті, що має назву, хоча не може так називатися, — сир «Російський» Aura (на замовлення «РМСЗ» на ТОВ «Укрмолпродукт», с. Злинці Рівненської області).

Відмінниками тестування стали порівняно дорогі «Російські» сири відомих торгових марок «Шостка», «Звенигора» та «Тульчинка». Сири «Коляда» та «FineFood» — хорошисти, їхня загальна оцінка збiгається з оцінками за органолептику: смак, запах, консистенцію і зовнішній вигляд. «Нову Трою» (ОАО «Новотроїцький МЗС», смт Новотроїцьке) підвело те, що у протестованому зразку жирність у сухій речовині була 47 відсотків (норма 50±1,6%).

Знежирена «Лікарська» ковбаса

Про склад варених ковбас останніх десять–двадцять років говорять різне. Одні знають, що в цій продукції є соя, інші переконані, що там не тільки крохмаль, а навіть... туалетний папір. Насправді, виявляється, навіть у лабораторії достеменно з’ясувати, з чого роблять ковбаси, не так–то просто. Спеціалісти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест», перевіривши «Лікарську» ковбасу 11 торгових марок, запевняють, що у жодному зразку не знайшли ні сої, ні генномодифікованих продуктів. Не виявили навіть «невинного» замінника дорожчої свинини — курятини. Трохи крохмалю — 1,7% — знайшли лише у «Лікарській» ковбасі торгової марки «Царская охота». Втім експерти дивуються: із чого ж треба було робити ковбасу, щоб у неї на стільки була занижена жирність?! Із заявлених «не більше 22%» у деяких зразках не було і половини цього показника. Припущення захисників прав споживачів: у ковбасу більше, ніж потрібно, можуть класти дешевого яловичого м’яса.

Узагалі, якщо для вас «варена ковбаса» — це щось неїстівне, це означає лише те, що ви не пробували справжньої. За нормативами, «Лікарська» — це свинина напівжирна — 70%, яловичина вищого сорту — 25% і лише трохи — курячі яйця або меланж та сухе коров’яче молоко і спеції. Правда, треба ще точно знати, хто дотримується тих нормативів...

За результатами тестування Центру незалежних споживчих експертиз, найкращими є «Лікарські» ковбаси торгових марок «Луганські делікатеси» та «Ятрань». Пробанти на «відмінно» оцінили також смак зразків «Алана» (жирність — 12,8%) та «Полісу» (жирність — 13,3%). Оцінки «добре» за органолептику від народних дегустаторів отримали «Ситний ряд» (жирність — 12,9%), «Тульчин» (жирність — 11,4%), «Скворцово» (жирність — лише 8,5%), «Твин» (жирність — 11%) та «Царская охота» (жирність — 17,3%). На «задовільно» смакувала пробантам «Лікарська» торгової марки «Добров» (найменша жирність — 5,3%).

Якщо ви вживаєте варені ковбаси, пам’ятайте, що після розкриття їхнього вакуумного упакування виробники рекомендують зберігати продукт у натуральній оболонці лише 72 години. n