Кучма чув дзвiн...

До спекуляцiй на газових домовленостях 2006 року, якими соратники Юлiї Тимошенко намагаються вiдволiкти увагу вiд кримiнальної угоди екс–Прем’єрки в сiчнi 2009 року, несподiвано пiдключився Леонiд Кучма. Втiм другий Президент уже не вперше за останнiй час вiдзначається оцiнками та мiркуваннями, якi, як може видатися, з’явилися не на тверезу голову. Ось i в газовiй тематицi, в якiй у часи президентства Кучма був далеко не безстороннiм (славнозвiсне «Росукренерго» народилося з його благословення), Данилович минулого тижня в iнтерв’ю поставив усе з нiг на голову, приписавши iнiцiативу пiдвищення цiни на газ Вiктору Ющенку.

Насправдi ціна на російський газ, яка була свого часу зафіксована на рівні 50 доларів за тисячу кубометрів, зросла до 450 доларів через серію порушень міжурядової та міжкорпоративної угод iз боку прем’єр–міністрів Юлії Тимошенко та Віктора Януковича. Про це заявив Олексій Івченко, який очолював НАК «Нафтогаз України» у 2005—2006 роках.

«Жодної угоди Президент Віктор Ющенко не розривав. Існувала угода між Кабінетом Міністрів України та урядом Російської Федерації, вчинена 2003 року терміном на десять років. Це базовий засадничий документ, який встановлював прийнятний порядок в українсько–російських відносинах у газовій сфері. Порушення цього документа розпочала українська сторона у характерному стилі авантюризму Юлії Тимошенко», — заявив Олексій Івченко.

Зокрема, він нагадав, як уряд під керівництвом Юлії Тимошенко не зміг до 1 липня 2005 року укласти з російським урядом відповідний двосторонній протокол, який би фіксував такі параметри, як закупівельна ціна газу для України на наступний рік, обсяги закупівлі газу та ставка транзиту по території України. «Це був перший прецедент порушення міжурядового документа, що поставило у складні умови дві державні компанії — «Нафтогаз» і «Газпром», які без такого протоколу не мали права укласти міжкорпоративну угоду. Суб’єкти господарювання були позбавлені необхідної директиви на подальші дії», — сказав Олексій Івченко.

Як тогочасний керівник «Нафтогазу» він нагадав про екстремальні умови компанії, яка була змушена в зв’язку з припиненням поставок російського газу з 1 січня 2006 року застосувати реверсний режим постачання газу по території України — із підземних газових сховищ у західних областях до східних областей та Криму.

4 січня 2006 року від імені «Нафтогазу» Івченко без урядового протоколу підписав угоду з «Газпромом». Відповідно до тієї домовленості, з 2006 року Україна могла закуповувати газ по 95 доларів, причому таку ціну було зафіксовано на п’ять років без можливості перегляду цих умов в односторонньому порядку. Водночас було піднято і ставку за транзит територією України — з 1 долара до 1,6 долара за 1000 куб. м на сто кілометрів.

«Такою ціною і ставкою транзиту ми встановили баланс у бюджеті «Нафтогазу». Ми могли до 1 січня 2012 року купувати газ по 95 доларів», — сказав Олексій Івченко.

Далі, за його словами, наступний уряд під керівництвом Віктора Януковича знову вдався до порушення міжурядової угоди з Росією і не уклав відповідний протокол до 1 липня 2007 року. При цьому «Нафтогаз» погодився підняти закупівельну ціну до 130 доларів без зміни транзитної ставки. «Нафтогазом» було порушено умови корпоративної угоди, і чому українська сторона на це пішла, незрозуміло, якщо керуватися економічною логікою. Український монополіст мав право наполягати на незмінності наших умов і гарантовано виграв би цю суперечку в Стокгольмському арбітражі», — вважає Олексій Івченко.

Протягом наступних років українська урядова позиція не змінювалась, унаслідок чого на 2008 рік нам нав’язали ціну у 180 доларів при незмінній транзитній ставці. «Безпрецедентне порушення було вчинено 2009 року, коли Тимошенко санкціонує нову міжгосподарську угоду терміном на десять років, де газ для України коштує рекордні 450 доларів. При цьому перед­бачені штрафи 300% за недобір газу, тому що українська сторона зобов’язалась купувати газ за неєвропейською формулою ціни у обсягах майже вдвічі більших, ніж складав газовий баланс країни. Ще більш дивно, що такі умови були прийняті в момент економічної кризи, коли споживання газу в економіці скорочувалося», — нагадав Івченко.

«Ми пройшли шлях від ідеальних домовленостей січня 2006 року, які забезпечували баланс у бюджеті національної компанії, доступну ціну для української економіки на середню перспективу до найневигіднішої угоди, прецедентів якій немає за всю історію незалежної України. «Нафтогаз» постав перед загрозою банкрутства, країна ходить в удавці мільярдних штрафів, нам пропонують знижку в обмін на Митний союз чи інші шматки суверенітету. Ми оплачуємо концепцію «Російський газ — це російська політика», і це заклала Прем’єр–міністр, яка мала повноваження керувати економічною політикою», — сказав Олексій Івченко.