У цехах майструватимуть арт

У те, що фестиваль сучасного мистецтва «Гоголь–fest» відбудеться цього року, мало хто вірив. Ще з часів попереднього фесту, що відбувся позаторік, не стихали розмови про відсутність фінансування та брак відповідного приміщення. Приміщення таки знайшли — завод металоконструкцій на Видубичах, а ось у графі «фінансування» знову довелося ставити прочерк. За словами організаторів, головний принцип «Гоголь–fest 2012» — своїми руками. Фестиваль підняли на ноги за один календарний місяць, послуговуючись самим лише ентузіазмом. Влад Троїцький, незмінний «батько» фесту, сам до кінця не вірив, що таке можливо, натомість був зворушений тим, якого резонансу набув його намір зробити фестиваль попри все: «Наш клич менше місяця тому раптом одержав такий резонанс у митців, музикантів, волонтерів. І цей принцип толоки — коли всі по можливості роблять прекрасну справу — для мене найголовніша чеснота фестивалю». Якщо раніше дійство вражало міфічними печероподібними залами «Мистецького арсеналу» та архаїчними приміщеннями кіностудії Довженка, то наразі «Гоголь–fest» проходитиме у декораціях закинутої промзони. Антураж величезні цехи створюють неабиякий, акустика ж дозволяє акторам театру бути почутими в іншому кінці залу.

Шекспір, Йонеско, Брук... і волонтерка Ліза з Франції

За три дні до відкриття тут кипить робота. Звуки ремонтного інструментарію перегукуються з вигуками акторів, що паралельно проводять репетиції. Музиканти кріплять папірці з нотами до металевих сіток та розпочинають своє мистецьке тренування, митці закінчують полотна, що тимчасово і символічно стоять просто біля радянських гасел, які висять у цехах уже кілька десятків років. А тим часом волонтерка Ліза, що приїхала до України з Франції, виголошує російською мовою маніфест фестивалю, який написав Стефан Ессель, автор Декларації з прав людини. Ще кілька тижнів тому вона навіть не була акторкою. Лікар за спеціальністю, Ліза звернулась до організаторів із бажання долучитись до цього проекту. Як результат, експресивна француженка відкриватиме фестиваль 21 вересня.

Окрім революційних промов, вдихатимуть життя у мертву промзону театрали, художники, музиканти та кіношники. Зокрема, 22 та 23 вересня Владислав Троїцький запросив на прем’єру вистави «Школа нетеатрального мистецтва», яку особисто поставив спеціально для цього приміщення. «Це роздуми про країну, про театр, про те, що таке театр у нашому житті, що це не тільки розваги, — коментує режисер свій творчий задум, — Це як зріз суспільства. Це як блазень, який має говорити правду перед королем. І якщо блазня немає, якщо його не чує влада, то королівство хворе на чуму». І хоч дійство виглядає такою собі фантасмагоричною імпровізацією, в сценарій покладені конкретні тексти Шекспіра, Йонеско, Кліма, Юхананова, Чехова та Пітера Брука.

Лейтмотивом музичної складової цього року стане творчість Джона Кейджа, американського композитора та музикознавця. Саме у вересні виповниться 100 років з дня його наро­дження. Куратор музичної сцени Євген Шимальський обіцяє насичене та театралізоване дійство, що складатиметься з одинадцяти виступів не лише українських музикантів, а й численних гостей з–за кордону. Зокрема, ексклюзивний концерт дасть Маргарет Ленг Тан, яка грає на іграшковому фортепіано. Сольний концерт для віолончелі представить лауреат Royal Philharmonic Society Award 2012, засновник і директор лондонського колективу Apartment House Антон Лукошевиче. Під завісу фестивалю відбудеться електроакустичний концерт–медитація Алли Загайкевич «Сонна музика», де всі охочi зможуть поринути у світ сонних музичних експериментів, лежачи на матрацах та подушках.

Ну який же фест без Pussy Riot?

Візуальне мистецтво у рамках Гогольфесту представлятиме арт–центр Павла Гудімова Я–Галерея. До спецпроекту Neofolk Project долучилися 30 митців, що представлять свої масштабні різноформатні роботи, за допомогою яких продемонструють власне бачення витоків української народності в сучасному мистецтві. Серед заявлених митців — Олександр Бабак, Володимир Будніков, Олег Грищенко, Микола Малишко, Андрій Сагайдаковський, Тіберій Сільваші та інші. Координатор проекту, Стефанія Цап, розповіла про те, як поєднується простір цеху з сучасним мистецтвом: «Приміщення галереї зазвичай не дозволяє показати масштабні роботи, цей вихід за рамки галерейного простору дає змогу розгорнути та показати їх повною мірою. Тут є де розгорнутися, простір дуже вдалий, будемо використовувати всі його принади».

У приміщенні колишньої­ землеробки тепер «робитимуть» кіно. Інтерактивний майданчик, де фільми йтимуть нон–стоп, зробили із закинутого залу, де раніше мішали землю з бетоном. Тепер на стіні висітиме екран 6 на 4 метри, а відвідувачам пропонуватимуть не лише нові українські стрічки, а й свіжі надходження від Артхаус–Трафік, колекцію світових короткометражок та відреставровані фільми Олександра Довженка. Один із таких відкриє завісу фестивалю 21 вересня. Показуватимуть відреставрований шедевр Довженка «Земля», що, правда, не в «кіноцеху», а в головному приміщенні у супроводі етно–хаос гурту ДахаБраха.

Остання локація фестивалю — лабкомбінат. Там, окрім візуального мистецтва, об’єднаного темою «Безлад», усі охочi зможуть переглянути провокативну виставу від творчого угруповання «Кот», що об’єднає Володимира Маяковського та Pussy Riot. «Буде багато поезії Маяковського, ми проводимо паралелі між поетом і вчинком, який зробили дівчата і який неправильно зрозуміли, як і свого часу неправильно трактували Маяковського», — розповідає одна з постановниць Катерина. Глядачів обіцяють «кидати» від Маяковського до сучасності, а всі ролі, навіть чоловічі, виконуватимуть дівчата — символічний жест у бік Pussy Riot, що також складається винятково із представниць слабкої статі.

Наступний тиждень обіцяє наситити українським мистецтвом завод, виробнича слава якого, на жаль, залишилася у минулому. Але хто знає, можливо, саме фестиваль Влада Троїцького стане для нього ефективним перезавантаженням... Принаймнi вже відзавтра тут вируватиме життя: в закинутих цехах майструватимуть арт...