«Демократію не заміниш нічим»

Наприкінці минулого тижня третій Президент України Віктор Ющенко відвідав Закарпаття і Чернівці. Про ситуацію в країнi та перспективи політичного курсу Союзу патріотичних сил «Наша Україна» Віктор Андрійович ділився роздумами з молоддю та інтелігенцією.

На зустрічах із шанувальниками Ющенко зауважив, що дві найбільші політичні партії країни — це «дві кремлівські тушки, за якими ви не побачите тризуба», і Юлія Тимошенко є більш зручним партнером для Росії. На доказ цього він нагадав про «газові угоди», які охарактеризував як фатальні і кримінальні, «до яких причеплено кілька вагонів корупції». Угоди мають бути скасовані через звернення до міжнародного суду, переконує екс–Президент.

На запитання, чи не саме він сприяв приходу до влади Януковича, Ющенко відповів: ні, це Тимошенко роздробила національно–демократичний табір, тому Янукович зміг перемогти. Очільник «Нашої України» досі певен: на президентських виборах–2010 програв не він, а «програли українці». «Була велика помилка нації, коли через популізм, невідповідальність, дуже часто через слабку свідомість ми прийшли до ви­бору між двома претендентами. Популізм працює не на свідомість, а на почуття».

Оцінюючи втрати і перспективи української демократії, Ющенко згадав Уїнстона Черчілля, який виграв Другу світову війну, але з тріском програв вибори до парламенту. «За декілька тижнів до перемоги над німцями один із найбільших національних героїв Західної Європи, який стільки відданості продемонстрував у боротьбі проти Гітлера, програє вибори. Десь місяців шість він не спілкувався з пресою. Пішов на свою садибу і разом з дітьми власноруч мурував стіну, щоб не було протягу на дитячому майданчику, — розповів Ющенко на прес–конференції на Закарпатті. — З часом журналісти запитали Черчілля, у чому знаходив втіху в ті психологічно найскладніші для нього місяці, і той відповів: у зведенні стіни». А через шість років Черчілль виграв наступні парламентські вибори і повернувся до влади.

Лідер «Нашої України» також провів аналогію з давньогрецьким філософом Аристотелем. «Під оливковим деревом Аристотель веде уроки. 22 роки навчає послідовників, і тут до нього приходить повія і каже: те, що ти робив 22 роки, — то дурниця. От подивися, я зараз пройду повз них і вони дивитися у твій бік не будуть. Оце ціна твоїй праці. А він відповідає: «Ти права, але ми з тобою робимо різну роботу. Я 22 роки все робив, щоб їх підняти, а твоя робота завжди полягає в тому, щоб їх опустити. А опустити простіше, ніж піднімати, — переповів Віктор Андрійов­ич. — У ті роки, коли я мав велику честь працювати на українську націю, я ту дистанцію проходив з великою відданістю і, думаю, із колись належно оціненим результатом. Треба жити, йти далі, рухатися, не бути пихатим і мільйони разів пояснювати нації, чому ми повинні бути вкупі, бути європейцями, мати свою мову, чому демократія не може бути замінена нічим. Адже високий соціальний стандарт і економічний стандарт — це не причина, це наслідок цікавого, здорового політичного курсу, в якому є три компоненти: політика національного відродження, політика демократії, відкритий ринок».