Будинок iз підпірками

Жителька Черкас Тамара Первунінська щоночі прокидається з однією думкою: тільки б багатоповерхівка, у якій вона живе майже 20 років, не завалилася, наче картковий будиночок.

«Бокова панель відійшла від стіни»

У Тамари Михайлівни — трикімнатна квартира на третьо­му поверсі по вулиці Гагаріна, 45. Будинок цей кооперативний. Свого часу сім’я виклала за це житло кругленьку суму, але тепер третю кімнату, яка виходить на торець будинку, Первунінські не використовують, боячись туди заходити. «У тій кімнаті ми не живемо. Від підлоги і до стелі там стоять чотири великі металеві підпірки, що тримають верхні поверхи», — пояснює «УМ» пані Тамара. За її словами, такі ж підпірки встановлено не лише у її помешканні, а й в інших чотирьох квартирах на їхньому стояку та в підвалі.

Неприємності в їхній десятиповерхівці почалися ще в 2005 році. Тоді, розповідає Тамара Михайлівна, вона та її сусіди вночі почули в будинку дивне потріскування. А коли вдень вийшли на вулицю й обстежили будинок, то на торцевій стороні багатоповерхівки побачили велику тріщину — бокова панель між другим і третім поверхами відійшла від стіни.

Мешканці будинку припускають, що тріщину могла спровокувати перебудова квартири на першому поверсі в їхньому під’їзді, де зробили перукарню. «Власник тієї квартири захопив ще й підвальне приміщення. І там також зробив перепланування, облаштувавши сауну. Він порушив стіни, зробив двері в цокольному поверсі біля газової труби», — веде далі пані Тамара.

У свою чергу, власник перукарні Дмитро Смик озвучує свою версію проблеми: мовляв, це Тамара Первунінська утепляла стіну вагонкою у своїй квартирі, і та стіна відійшла, бо було порушено замок зварювання. «Я до тієї тріщини не причетний, ви ж бачили — цокольний і перший поверхи цілі, а тріщина — в районі другого і третього поверхів», — переконує Дмитро Смик. Він запевняє, що «має всі дозволи на перепланування перукарні й підвалу, а в експертизі київського інституту йдеться про те, що ці роботи не вплинули на будинок».

Звинувачення на свою адресу Тамара Михайлівна називає абсурдними і каже, що нiякої вагонки в її квартирі немає. Жінка наголошує, що проектний інститут, який робив висновки про причини тріщини у стіні багатоповерхівки, визначив три версії — неякісні панелі, неякісний монтаж i перебудова підвального приміщення.

Пані Тамара зізнається: «Жити в будинку з тріщиною — все одно, що на пороховій діжці». Тож люди почали бити на сполох і стукати в різні інстанції, в тому числі й у міліцію та прокуратуру. Але скрізь їм відповідали одне й те саме: будинок кооперативний, ідіть до суду.

«Нам страшно жити у такому будинку!»

«Що ви думаєте, суд у 2006 році виніс ухвалу — «зобов’язати звільнити підвальне приміщення і привести його у первісний стан». Із 2007 року судова виконавча служба пише нам, що ухвалу «неможливо виконати без участі боржника», тобто власник перукарні не погоджується з таким рішенням суду, і судові виконавці не можуть виконати рішення суду», — обурюється Тамара Первунінська. І додає, що таких судів мешканці будинку по Гагаріна, 45 було вже два.

Вона пригадує, що після того як у владних коридорах представникам їхньої ініціативної групи відповіли, що «коштів на ремонт стіни для кооперативного будинку немає, аби ви мали ОСББ, тоді інша справа», їм нічого не залишалося, як організувати на базі двох під’їздів їхнього будинку об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна–45». Керівником цього ОСББ i стала пані Тамара.

І знову люди, вже від імені свого ОСББ, укотре почали ходити по інстанціях, у тому числі й до міського голови Сергія Одарича та голови Черкаської облдержадміністрації Сергія Тулуба. Їх нарешті почули, в травні 2011 року з бюджету було виділено 600 тисяч гривень на укріплення торцевої сторони багатоповерхівки. Тоді й поставили ті самі підпірки у підвалі, у квартирах та збоку будинку аж до п’ятого поверху включно.

Цього року ще у травні, каже Тамара Михайлівна, підрядна організація, котра мала почати другий етап iз порятунку багатоповерхівки, одержала за це аванс. Але почала роботи тільки в другій декаді серпня. Тоді субпідрядники взялися бурити біля аварійної стіни отвори в землі, в які мають вставити величезні труби, а вже в них залити бетонний розчин. «Усе це буде в землі. На такий фундамент поставлять три масивні бетонні пілони, тобто підпірки, котрі й триматимуть будинок. Кажуть, це буде ефективно», — пояснює Тамара Михайлівна

Але сталася нова біда. Вночі невідомі злодії розікрали бурову установку, знявши звідти два електродвигуни. Завдані збитки оцінено у 12 тисяч гривень. Словом, роботи призупинено, і мешканці будинку знову в розпачі. Кажуть, якщо відновлення бурової установки затягнеться, то вже у жовтні бетонні роботи за технологією не можна буде виконувати і все залишиться, як і було.

«Нам дуже страшно жити в такому будинку!» — бідкається пані Тамара, життя якої протягом останніх років перетворилося на пекло.

А тим часом виконавчий комітет Черкаської міської ради спростив процедуру отримання дозволу тим доморощеним «архітекторам», котрі прагнуть перепланувати свою квартиру в типовій совєтській багатоповерхівці. «Відтепер на це не доведеться брати попереднє погодження в головного архітектора міста, а якщо квартира приватизована, то згода балансоутримувача (здебільшого це служба утримання будинків або голова ОСББ) теж не потрібна», — йдеться у повідомленні міськради. В мерії кажуть, що за якість підготовки проекту несе відповідальність проектувальник, тобто проектна організація або архітектор. Яку відповідальність і хто конкретно несе в таких випадках, можна пересвідчитися на історії черкаського будинку по вулиці Гагаріна, 45.