Витримавши всі можливі й неможливі правила етикету, висловлюємо від імені багатомільйонної армії футбольних телевболівальників своє «фе» організації коментарів до репортажів з Євро-2004. Надто мало було в ефірі справжнього професіонала живого мікрофона Дмитра Джулая та надто багато — вихованців «майстер-класу» легендарного Дерепи та самого пана Сергія. Але чи не найбільше дратували навіть не повільні невігластва телевізійних балакунів, а промови, заздалегідь написані на папірчиках, безвідносні до ходу поєдинків.

Між двома сенсаціями — головною російською і значно меншою за рангом українською — зупинимося для початку на своїй. Отже, українська тенісистка Катерина Бондаренко вперше виграла юніорський турнір Уїмблдону. В один ряд із такими «зірками на виріст», як Мартіна Хінгіс та Амелі Моресмо, стала киянка Катя Бондаренко. Другого липня у півфіналі вона продовжила свою переможну ходу, обігравши у, напевне, найважчому матчі змагань «сіяну» між дівчат під першим номером 15-річну голландку Мікаелу Крайчек — 7:6 (6:1), 1:6, 6:4. Тривалі перерви, викликані вже зовсім набридлим англійським дощем, не завадили українці сконцентруватися в потрібний момент. Хоча в другому сеті вона явно «попливла», пояснивши це згодом надто тривалим очікуванням продовження перерваного матчу в роздягальні. «Мені здавалося, що я все ще не на корті», — пояснила згодом Катерина. І у вирішальному матчі, проти третьої «сіяної» сербки Ани Іванович, наша молода співвітчизниця віддала другу партію, хоча лише на тай-брейку, зате виграла першу й третю. Малий дівочий кубок Уїмблдону в руках українки!

Навряд чи французи могли сподіватися на перемогу когось зі «своєї» команди «Рено» — іспанця Фернандо Алонсо чи італійця Ярно Труллі — на «домашньому» етапі чемпіонату з «королівських» перегонів. Навіть при тому, що Алонсо завоював третій у своїй кар'єрі «поул», тобто в головній, недільній, гонці стартував із першої позиції (Міхаель Шумахер — одразу за ним). Боротьба між іспанцем і діючим «королем» «Формули-1» на трасі точилася на рівних доти, доки німець не обрав тактику чотирьох піт-стопів (дозаправок) замість звичних трьох — у конкурентів. Така хитрість видатного пілота, помножена на вміння (адже досі навряд чи хтось ризикнув би претендувати на успіх із чотирма зупинками!), стала запорукою чергового тріумфу. Із напівпорожніми баками «червоного барона» вже ніхто не міг стримати — уже до останньої зупинки лідер «Скудерії» випереджав Алонсо на 22 секунди, а до фінішу збільшив розрив ще на 9 секунд. Це вже дев'ята перемога Міхаеля в цьому сезоні, й Шумахерові залишилося виграти ще два етапи з останніх восьми, аби повторити свій же рекорд кількості здобутих Гран-прі за чемпіонат (11). До цього все і йде, як і до побиття найвищого показника Шумі за набраними очками за сезон (144), і переможного річного бала «Феррарі» (наразі «стеля» сягає 221 пункту).

Після кожного несподіваного для футбольної громадськості результату матчу за участю грецької збірної більшість спостерігачів та фахівців навколо казали про те, що довго так тривати не може. Є камінь, але має бути й коса. Але одна сенсація йшла за іншою, команда продовжувала грати у свій футбол, поступилася лише росіянам, і от ми докотилися до того, що греки таки стали чемпіонами Європи. Навіть зараз осягнути цей факт важко, особливо з огляду на те, скальпи яких грандів європейського футболу накопичилися в колекції підопічних Отто Рехагеля: двічі переможені португальці, по разу — чехи й французи, плюс нічия з іспанцями. У трьох поєдинках «плей-оф» елліни не пропустили жодного м'яча, забивши натомість три — рівно стільки, скільки треба було для перемог. І всі голи — ударами головою. Зараз уже можна однозначно заявити, що головним творцем успіху збірної Греції став німецький тренер, «король Отто», який будував цю команду три роки і довів усім, що можна перемагати будь-якого суперника. У тому числі — згадаємо відбірковий цикл — і збірну України (теж 1:0), і це після того, як у Києві «синьо-білі» програли на старті «кваліфайну» 0:2.