Смерть застала кумира молоді буремних 60-х у Лос-Анджелесі. Славетний актор помер у дуже поважному віці — 81 рік.
Він був вибухонебезпечною людиною, поривчастою, щирою. Тому Марлону Брандо і вдавалися ролі з романтичним ореолом. Так, свою першу славу актор здобув у фільмі «Дикун», котрий побачив світ у 1953 році. Він створив на екрані образ «свого хлопця» — на мотоциклі, в чорних окулярах, у джинсах, заправлених у ковбойські чоботи, у шкіряній куртці (зараз би сказали — у куртці-«косухі»). А кінокар'єрі сприяли перші вдалі ролі у бродвейських театрах, насамперед роль Стенлі Ковальського у «Трамваї бажань». Коли цей твір було екранізовано, Брандо повторив свою роль, тільки на «простирадлі» кіноекрана.
Особливо пікантної слави актор зажив у 1972 році за роль «тата» італійських мафіозі Віто Корлеоне у стрічці «Хрещений батько» за мотивами роману Пьюзо. Вважають, що ця картина модернізувала хронічно модний в Америці жанр гангстерського кіно. Її розтягнули на багатосерійку, а шалена популярність усіх задіяних у стрічці героїв не пройшла повз увагу оскарівського комітету. Марлену Брандо за головну чоловічу роль приготували золоту статуетку «Оскара». Однак нагорода не знайшла героя. Бо... герой відмовився її прийняти. Сайт lenta.ru наводить фрагмент з урочистого вручення «Оскарів»-73. Коли було оголошено переможця у номінації «головна чоловіча роль» і пролунали шалені оплески фанатів Брандо, на сцену піднялася нікому не відома тендітна смаглява жіночка і тихо пробелькотіла у мікрофон: «Мене звати Санчін Маленьке Перо. Брандо доручив мені переказати вам, що, на жаль, змушений відмовитися від цієї почесної нагороди. Причиною відмови є ставлення кіноіндустрії США до корінних мешканців країни — індіанців. Дякую». Зала завмерла. Тільки Джек Ніколсон, котрий сидів у другому ряду, як кажуть, не стримався і голосно просвистів: «Він таки це зробив, от сучий син, молодець!».
Подальші стрічки примножили кінославу Брандо: він знявся у шедеврі Бертолуччі «Останнє танго в Парижі», а згодом у Френка Копполи в «Апокаліпсисі сьогодні».
Останньою кінороботою Марлена Брандо стала роль бандита-«наводчика» у німецькому фільмі «Ведмежатник» (2001 рік). У Голлівуді вже почалися роботи для зйомок малобюджетного фільму про живу легенду «Брандо і Брандо», стрічку планувалося запустити в прокат наступного року. Вже не вдасться...
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
