Ярослав Джоджик: Правильні українські цінності — важливіші за рейтинг

Найкращий Президент — український

— Пане Ярославе, після «помаранчевої» влади в країні почало відбуватися чимало загрозливих для української державності подій. Враховуючи складну долю, часом суперечливi стосунки УНП iз партією Віктора Андрійовича, чому з усіх опозиційних сил УНП вирішила об’єднатися саме з «Нашою Україною»?

— Коли КУН та УНП ще у жовтні минулого року прийняли рішення про те, щоб iти спільним форматом на вибори, то в «Нашої України» цей процес відбувався повільніше. Знайшлися сили внутрішні та зовнішні, які працювали на те, щоб не допустити ані Віктора Ющенка, ані «Нашу Україну», ані Союз патріотичних сил до участі у виборчому процесі, а також не дати з’ясувати істину в політичному діалозі й дискусії з виборцями стосовно того, що відбулося під час періоду Ющенка, які головні загрози стоять перед Україною зараз. УНП часто виступала критиком Ющенка–Президента. Свого часу, всупереч позиції Віктора Андрійовича, ми підтримали Прем’єр–міністра Тимошенко. Проте, на мою думку, не можна всі помилки емоційно звалювати на Ющенка. Критикувати потрібно за конкретні дії. Сьогодні ж критиками Ющенка виступають ті, хто перебував безпосередньо у його оточенні, хто за його президентства мовчав, хто сам доклався до тих помилок, за які його критикує. Більшість цих людей розбіглися по нових «опозиційних» партіях і дружать із тими, кого самі ще три–чотири роки тому називали «зрадниками». Цей броунівський рух демонструє, наскільки такі політики–бізнесмени є принциповими, наскільки вони можуть дотримуватися усталеної системи поглядів. Якщо ж кожен із нас відкине надмірні емоції і об’єктивно оцінить події, то визнає, що Ющенко зробив дуже багато для просування української справи. Напевно, найбільше з усіх сучасних президентів. Нагадаю, що саме за Ющенка відбувалося найбільше національне відродження в сучасній історії. Україна вперше зазнала небувалого піднесення міжнародного авторитету. Щорічний приріст іноземних інвестицій складав 30 мільярдів гривень. Темпи зростання ВВП були на рівні 7,5% — найвищі в історії незалежної України. Сьогодні цей показник ледь дотягує до 2%. Добре забувається швидко, але слід згадати, що Ющенко входить до 6 найкращих банкірів світу. Він втримав Україну від дефолту в 1998 році. За його прем’єрства у 2000—2001 роках уперше почали виплачувати зарплати і пенсії живими грошима, а не продукцією. Лише за рік було ліквідовано всі заборгованості iз зарплат і пенсій. Щодо конфлікту з Тимошенко і призначення Януковича, згадаймо, хто перший почав конфлікти, подивимось, в чиїй команді зараз «любі друзі», згадаймо, як уряд Тимошенко безмитно завозив заморожене аргентинське м’ясо і фактично знищував місцевого виробника, не кажучи вже про газові угоди. Януковича на прем’єрство у 2006 році садила так звана «антикризова коаліція» ПР, КПУ і СПУ. За півроку до того саме «тушки» з БЮТ допомогли звільнити «помаранчевий» уряд Юрія Єханурова. Президент, згідно з Конституцією, взагалі не мав права підписувати проголосованого парламентом главу уряду. Тож відповідальність за успіхи і провали має бути спільною.

Український Президент — більмо на оці північного сусіда

— На початку ви торкнулися теми антиукраїнських сил, які намагалися блокувати роботу Ющенка–Президента. Хто зараз найбільше виступав проти того, щоб Союз патріотичних сил «Наша Україна» брав участь у парламентських виборах–2012?

— По–перше, це сили, які перебувають поза Україною. Ще у 2009 році президент Росії Дмитро Медведєв чітко заявив: оберіть собі будь–якого іншого Президента, ніж Віктор Ющенко, і тільки після цього ми матимемо з вами справу. Чомусь саме ця людина дуже заважає нашому північному сусіду. Хочу, щоб кожна людина поставила перед собою запитання, чому саме проти Ющенка так категорично налаштований наш сусід?

По–друге, це резиденти Володимира Путіна, які є в Україні. Головним емісаром Путіна є його кум Віктор Медведчук. Через нього відбуваються всі антиукраїнські дії, в тому числі консультування політичних сил. Третя група — це ті, хто з меркантильних інтересів стали противниками патріотичного об’єднання, головним аргументом яких була відсутність у Віктора Ющенка високого рейтингу у суспільстві. Були й такі, хто вважає, що екс–Президент, попри всі недоліки його діяльності, справді був найкращим українським Президентом, але, бачте, зараз час не той, щоб повертати таких, як Ющенко, бо спершу потрібно подолати режим Януковича. Ще одна категорія політиків вважає, що дуже складно пройти патріотичному об’єднанню до Верховної Ради, тому була проти об’єднання патріотичних сил. Це основні сегменти, які активно висловлювалися стосовно того, щоб об’єднання патріотичних сил не брало участі у ви­борах.

Хто пройшов політичну люстрацію

На жаль, значна частина українських політиків, попри усю голосну тріскотню, залежні лише від реалізації свого політичного майбутнього. Особисті амбіції будь–якою ціною є визначальними при прийнятті рішень. Вони палець об палець не вдарили, щоб підняти рейтинг «Нашої України», коли були в ній. Вони просто шукають нові «політичні паровози», щоб потрапити у парламент. Проте, очевидно, що як тільки почнуться проблеми у нового «паровоза», вони першими його розкритикують і спробують перескочити у новий. Що можуть дати кандидати–мажоритарники, які ще вчора були провідними діячами одних політичних сил, а сьогодні представляють зовсім інші, часто ідеологічно протилежні, бо бачте — нова сила має «кращі шанси»? Якщо бути чесним, то саме «Наша Україна» має найменший показник «тушкування». Це всього лиш 4 народних депутати. Більшість «нашоукраїнських» «тушок» — це насправді представники Народної самооборони, яка втратила 12 з 19 штиків. Якщо подивимося на фракцію БЮТ–Б — то там аж 25 % всієї фракції, або 45 депутатів. «Тушок» менше там, де є чітка ідеологія і цінності. Ми таку ідеологію маємо.

Щодо моєї позиції, то «тушкою» є будь–який політик, який міняє свої політичні уподобання, як «шкарпетки». Подивіться на список об’єднаної опозиції. Там половина першої двадцятки — це колишні «нашоукраїнці». Думаю, що швидка зміна поглядів, залежна від місця біля влади, не личить політику. В країні надзвичайно складана ситуація. Ми маємо владу, про яку я жодного доброго слова не можу сказати — йдеться як про економічну політику, так і про зовнішні зносини чи демократичні засади. Проти цієї влади сформований великий спротив. Є політичні сили, які чітко оголосили, що їхнім політичним завданням є позбутися режиму Віктора Януковича. На перший погляд, це єдино правильне завдання.

З іншого боку, коли Володимир Путін став президентом, відродилися ідеї відновлення неоімперії. На цю задачу кинуті величезні ресурси.

Завдання нашого політичного об’єднання — зберегти Україну. Коли держава спостерігала за подіями щодо захисту української мови в парламенті, змушений визнати, що ситуація була організована таким чином, щоб «без жодного пострілу» здати редут захисту української мови. Окремі опозиціонери спочатку допустили голосування, а потім пішли «на мітинги». Зроблено це було свідомо, з метою збільшення напруження у суспільстві.  Тому я не хочу, щоб зараз головну опозиційну скрипку відігравали люди, які допустили до такого розвитку подій. Водночас, аналізуючи ситуацію у країні, ми розуміємо потребу в таких жорстких опозиційних силах, як об’єднана опозиція. Ми не працюємо проти цього об’єднання, ми висловлюємось лише за те, щоб це політичне об’єднання  говорило всю правду про себе.  Очищення «Нашої України» від таких політичних флюгерів, об’єднання її з Українською народною партією і Конгресом українських націоналістів дають нову якість політиків. Ці політичні сили пройшли своєрідну політичну лю­страцію, вони не піддалися спокусам, вони в стані протистояти загрозам у вирішальних для України ситуаціях, бо для них Україна важливіша за власне «Я» та власні інтереси. Тут хочеться згадати слова Блаженнійшого Любомира Гузара: «Політика — то служіння». Вміти служити своєму народу, дотримуватися правильних принципів і працювати на користь держави — це складне завдання, проте впевнений, що «Наша Україна» зможе з ним справитись.

— Що роблять лідери Союзу патріотичних сил сьогодні, щоб достукатися до виборців і подолати 5–відсотковий бар’єр?

— На теперішньому етапі ми можемо запропонувати лише боротьбу за базові українські цінності. Це складний шлях, на якому будуть кидати каміння і клеїти ярлики. Дуже часто робитиметься це через нерозуміння або ж свідомо на замовлення зовнішніх ворожих сил. Боротися насправді можуть лише ті, хто реально усвідомлює загрози для незалежності України і знає, як їх відвернути. Згадаймо «помаранчевий» Майдан. Було також два підходи. Один полягав у тому, щоб наполегливо і твердо вимагати виконати вимоги Майдану мирними засобами. Другий пропонував розпочати масовий штурм адміністративних будівель. Ми знаємо, який підхід переміг. Сьогодні на прикладі Сирії ми бачимо, що могло б бути, якби переміг «силовий варіант».

Сьогодні є суспільний запит на праву ідеологію. Люди стомилися від популізму. За оцінками експертів, ця ніша складає від 25 до 30 %. Звичайно, що взяти її повністю важко. Окремі соціологічні служби, політологи взагалі воліють «не бачити» «Нашу Україну». Але давайте оцінимо ситуацію об’єктивно. Лідер об’єднання Віктор Ющенко на минулих виборах набрав 5,45 % голосів виборців. Є велика частка невизначених (близько 30 %). Тобто можна сказати, що ми стартуємо з позначки у 6 %. Це та підтримка, яку ми маємо. А далі ми працюємо, доносимо людям свою позицію. Переконаний, що нам це вдається досить добре. Вважаю, що «Наша Україна» отримає щонайменше ту «золоту акцію», яка дозволить блокувати більшість антиукраїнських рішень, котрі вимагають, наприклад, змін до Конституції.

n Що робитиме УНП після 28 жовтня — чи діятимете єдиним фронтом з «Нашою Україною» і КУНом у складі СПС, і які найближчі політичні кроки плануєте?

— Я думаю, що має відбутися об’єднання у єдину потужну праву партію. Але це має бути формат об’єднання «знизу» навколо спільних ідей та принципів. В жодному разі це не може бути класична побудова «партійного проекту» згори. «Наша Україна» вже пройшла крізь цей складний період, коли з неї робили «партію влади» і туди потрапило багато випадкових людей. Зараз, я сподіваюся, це буде ідеологічне об’єднання.