Якою мовою навчатися дітям, мають вирішувати батьки, а не чиновники. Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.
Напередодні нового навчального року в батьків першокласників вистачає звичних для такого відповідального моменту клопотів та хвилювань. Той же форс–мажор, про який мамам і татусям першачків Кременчуцької загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів оголосили за лічені дні до Першовересня, буквально приголомшив їх. Ще б пак! Ішлося ж про те, що замість запланованих раніше двох класів з українською мовою навчання буде тільки один. І ще один російськомовний. Такий паритет не влаштовував не лише за мовною ознакою. Обіцяли ж їм два повноцінних «українських» класи з належними умовами для навчання. Водночас батьки згадували: при наборі саме в такі класи записали 44 дитини. Отже, в кожному з них щодня сідатимуть за парти більше двадцяти школяриків. За умов, коли навантаження на них збільшується (згадаймо хоча б про «помолодшання» такого непростого навчального предмета, як іноземна мова), а програми ускладнюються, таке кількісне наповнення видавалося ледь не оптимальним для звичайної школи варіантом. Однак тепер батькам пропонували зовсім інше...
Мовляв, оскільки для формування двох поки що умовно–віртуальних «українських» класів «нашкребли» тільки 36 діток, то їх об’єднають в один реальний із такою кількістю. Однак відчуйте, як кажуть, різницю у засвоєнні програмного матеріалу там, де вчитель працює з двома десятками учнів і з майже чотирма! Зрештою, де поділися оті 8 україномовних школяриків, яких стало не вистачати до оголошеного раніше числа 44? І про яку умовність таких класів ідеться, коли на підготовчих заняттях без п’яти хвилин першокласників уже познайомили з їхніми першими вчительками й тільки за три дні до першого вересня стало відомо про те, що малечі доведеться з ними розпрощатися та звикати до інших педагогів...
До таких метаморфоз і, власне, долі своїх дітей не залишилися байдужими батьки. Тим паче що частина з них пригадувала ще «гарячі» телефонні дзвінки, в яких нібито повпреди рідної школи рекомендували їм переписати власних чад із «українського» в «російський» клас, де поки що «вільніше», або взагалі... забирати документи й шукати інший навчальний заклад. Але куди йти і чого шукати буквально на порозі навчального року, коли практично скрізь уже сформовано учнівський контингент? І чи не в отих телефонних рекомендаціях стосовно деукраїнізації навчання заритий собака раптового скорочення кількості бажаючих віддавати своїх дітей саме в «українські» класи?
На ці та чимало інших подібних запитань батьки першокласників кременчуцької школи №20 прагнули знайти відповіді на зборах, які відбулися в цьому навчальному закладі 28 серпня. Туди запросили й місцевих журналістів, але це, певно, тільки підігріло емоції. На пропозиції батьків неухильно дотримуватися вимог статті 14 Закону України «Про загальну середню освіту», згідно з якою «наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів не повинна перевищувати 30 учнів», у директора школи Володимира Никифоренка знаходилися свої контраргументи. Також із посиланням на чинне законодавство та відомчі освітянські документи. У розмові в режимі «коса на камінь» ніхто не хотів поступатися.
«Така безкомпромісна дискусія тривала хвилин 40, — розповів власкору «УМ» батько першокласниці Владислав Зима. — Ні, керівник школи не говорив про якість обмеження чи привілеї за мовною ознакою. Наголос робився на неможливості сформувати два україномовні класи винятково за кількісними параметрами, тобто через «дефіцит» учнів. Ми ж, батьки першокласників, зрозуміло, не так добре знаємо освітянські закони та інструкції, тому намагалися відстояти власну позицію ще й із точки зору здорового глузду. А коли директор школи дав зрозуміти, що «по–нашому» все одно не буде, батьки висловилися за необхідність звертатися до вищих освітянських інстанцій, органів влади, суду. Пропонувалося навіть не розходитися, доки спільно не вирішимо цієї проблеми. І тут сталося диво... Директор школи вийшов хвилин на сім, а коли повернувся, то сказав, що «українських» перших класів у цьому навчальному році буде два, тобто все залишиться так, як і планувалося».
На запитання журналістів, як йому вдалося за кілька хвилин вирішити таку пекучу для батьків проблему, пан Никифоренко тільки порадив усім вважати те «диво» його особистою «маленькою таємницею». Хоча зрозуміло, що за ті хвилини він міг лише зателефонувати своєму «вищестоящому» начальству. Зрештою, у Кременчуцькому міськвідділі освіти вже підтвердили, що в школі №20 цьогоріч буде три перших класи: два «українських» і один «російський». А найголовніше, це підтверджують батьки першачків, які ще кілька днів тому були в розпачі. За словами Владислава Зими, першого вересня всіх першокласників їхньої школи найбільше потішило якраз те, що кожен із них знайшов тут свій «нормальний» клас.
До речі, після їхньої перемоги пан Владислав чув, як окремі матусі, котрих таки умовили переписати заяви на зарахування їхніх дітей до комусь «потрібнішого» російськомовного класу, висловлювали наміри усе ж повернути своїх чад у класи «українські». Водночас батьки кременчуцьких першокласників ще до початку навчання своєї малечі засвоїли, можливо, головний для себе урок: лише згуртувавшись, можна відстояти те, що потрібно їхнім дітям, а не тільки чиновникам і можновладцям.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
