Мілетій Бальчос: Регіонал-ліга має стати мостом

Після того як «елітні» футбольні клуби України перейшли під юрисдикцію Прем’єр­ліги, авторитет Професіональної футбольної ліги суттєво знизився. Однак життя цієї організації, що об’єднує професійні команди першої й другої ліг, не зупинилося. Скажімо, окремі телетрансляції матчів першого дивізіону на каналі «Футбол» за рейтингом перевершили деякі єврокубкові баталії та поєдинки провідних європейських чемпіонатів. Принаймні про це розповів «УМ» президент ПФЛ Мілетій Бальчос.

За словами Мілетія Володимировича, є в його структури й серйозна проблема: нинішня друга ліга виглядає блідо та непрезентабельно, багато клубів ледве зводять кінці з кінцями, іноді знімаються по ходу турніру, а за ігровим принципом «вилетіти» нікуди не можуть. Тож пан Бальчос активно працює над якісним форматуванням другого дивізіону та створенням перехідної структури між аматорським і професіональним футболом — регіональної ліги. Це важливо, адже значною мірою саме з низових рівнів живляться клуби «еліти».

«На ногах твердо стоять ті клуби, які мають надійних господарів»

— Мілетію Володимировичу, нещодавно ви завершили ревізійний тур по клубах ПФЛ. Зазвичай керівникові показують усе найкраще, але ж, мабуть, є проблеми, які не приховати?

— Аби керувати будь­яким процесом, треба знати, що відбувається в твоєму господарстві. Для цього мало отримувати лише звіти, контролювати з Києва виконання клубами регламентних норм. Перш ніж ухвалити якесь важливе рішення — і це моя життєва позиція, — слід досконально вивчити ситуацію на місцях. Справді, я відвідав усі клуби, які входять до ПФЛ, і маю чітку картину того, як вони живуть, чим дихають, які мають проблеми і яка з них найсерйозніша.

— Мабуть, гроші?

— Хто б що не казав, економічна ситуація в Україні дуже складна, й клуби на собі відчувають її негативний вплив. Не слід забувати, що професіональний футбол — це комерційна структура, яка пропонує продукт на продаж. А щоб продати, потрібно вміти заробляти. Тому на ногах твердо стоять ті ФК, де є надійні господарі, які вкладають передусім особисті кошти в розвиток клубу, ДЮФШ, аматорський футбол. А там, де цього немає, існують проблеми.

Колись у мене була думка, яку я, власне, й декларував у своїй передвиборчій програмі: потрібно максимально зберегти ті клуби, які в нас є, та вживати всіх заходів для подальшого розширення ліги. Але коли я вивчив стан справ, зрозумів, що, перебуваючи у важкій економічній ситуації, потрібно чимось пожертвувати, аби в майбутньому отримати якісніший продукт.

— Отже, вас не влаштовує нинішня якість першої та другої ліг?

— Особливо це стосується другої ліги. Упродовж двох сезонів, незважаючи на те, що деякі клуби випадали зі складу ПФЛ, за рахунок приходу аматорів нам вдавалося її розширювати. Оскільки на сьогоднішній день функціонує система, яка дозволяє аматорам легко отримати статус професіоналів після розгляду комітетом з атестації клубів необхідних документів. Але ці клуби не затримувалися в Лізі надовго, адже були недостатньо готові фінансово та організаційно.

Досить часто мені доводилося чути, що колись у складі ПФЛ було ледве не 90 клубів, а в процесі діяльності нинішнього керівництва залишилося тільки 39. Але слід відзначити, що ФК, які зникли, в переважній більшості фінансувалися з місцевих бюджетів. Проблема в тому, що їхні керівники не дуже добре орієнтувалися в законодавстві, де чітко сказано, що професіональний клуб — це спортивна структура, організація, яка повинна мати прибуток.

«Краще менше, але краще — у другій лізі буде 20 команд»

— Але ж навіть у багатьох клубах прем’єр­ліги кажуть, що не мають прибутків?!

— Тут і виникає запитання, скільки в Україні прибуткових клубів? Однак це запитання ще довго лишатиметься риторичним. Тож, зважаючи на досвід минулого сезону, я вирішив відмовитися від свого попереднього гасла — «розширити Професіональну футбольну лігу». І тепер десь навіть жалкую, що пізно дійшов такого висновку. Адже довгий час прислухався до думки клубів та свого оточення щодо збільшення кількості професіональних ФК. Але коли в минулому сезоні більше 70 відсотків робочого часу ми витрачали на залагоджування фінансових конфліктів, моя думка кардинально змінилася.

Коли взяті зобов’язання, в першу чергу фінансові, деякі клуби не виконували, з’являвся головний біль. Якщо одні не сплатили необхідні внески, то гроші, необхідні на арбітраж, виплачувалися з кишені інших.

Від фінансових проблем страждали футболісти, працівники клубів, які, бувало, роками сиділи без зарплати. Таку ситуацію пережила тернопільська «Нива», допоки на допомогу не прийшов «губернатор» Валентин Хоптян. Близькими до виключення з ПФЛ були й «Суми», доки за справу не взявся Юрій Чмирь. Після всіх цих проблем я вирішив — «краще менше, але краще». З наступного сезону ми скоротимо кількість команд другої ліги до 20. Це рішення прийнято ХХІ конференцією ПФЛ.

— Чи є впевненість, що всі вони виконають вимоги ПФЛ, які стануть ще жорсткішими?

— Ми бачимо, що це стабільні клуби, однак, з огляду на другу хвилю економічної кризи, яку прогнозують експерти, не виключено: в другій лізі можуть залишитися і 18, а може, й 16 команд. Але поповнюватися так, як ми це робили раніше, в жодному разі більше не будемо. Нехай це буде 16 команд, але це буде хороший стартовий продукт.

«Потрібен надійний зв’язок між аматорами та професіоналами»

— На цьому підґрунті у вас і виникла ідея створення регіонал­ліги?

— Ця думка у мене визрівала давно. Спочатку була пропозиція щодо утворення ліги в дещо іншому форматі. Планувалося «розмити» другу лігу в регіони, підтягнути до них аматорські команди, після чого проводити регіональні змагання. Але що ми отримали б у такому разі? Скажімо, в одному регіоні грали б шість команд другої ліги, які були б на голову вищі за представників іншого секстету, складеного переважно з аматорів. Тому ми вирішили створити структуру, яка б стала надійною базою для поповнення кількості професіональних команд та відкрила дорогу у великий футбол молодим гравцям у віці 18—21 рік (учасниками цих змагань будуть перші та другі команди обласних чемпіонатів серед аматорів. — Авт.). Не секрет, що юнаки саме цієї вікової категорії, закінчивши ДЮФШ, у більшості випадків не можуть влаштуватися в якісь пристойні клуби. А рівень обласної першості не дозволяє їм підвищувати свій рівень.

Стосовно молоді, то в пілотному проекті регіональної ліги йдеться про те, що під час матчу у складі команди має бути не менше п’яти футболістів віком до 20 років. Щоправда, там, де є обмеження, немає перспективи. Але на ранньому етапі певні «запобіжники» таки повинні бути, аби клуби зрозуміли, що потрібно вирощувати своїх футболістів.

Також існуватиме ще один ліміт, згідно з яким у команді має бути не більше трьох футболістів з інших областей. Якщо взяти до прикладу Полтавську область, то там є команда, майже повністю укомплектована українськими легіонерами. Одразу восьмеро гравців із Західної України грають за цей колектив. А на Закарпатті навпаки — з Угорщини приїздять 12 футболістів і беруть участь у чемпіонаті цієї області.

А ще часто буває так, що одні й ті самі футболісти примудряються майже одночасно грати в трьох різних аматорських командах. Власне, тому ми розглядаємо пропозицію надати клубам регіональної ліги можливість підписувати з гравцями контракти або договори на спортивну підготовку.

— А хто з футболістів удостоюватиметься такої честі — підписати професіональний контракт у регіонал­лізі?

— Щодо цього все — на розсуд клубів. Одні футболісти матимуть контракти, інші укладатимуть договори про спортивну підготовку, які за регламентом щодо статусу і трансферу футболістів прирівнюються до професіональних контрактів. Відтак у даному випадку клуби РЛ матимуть напівпрофесіональний статус.

До речі, майже в усій Європі є такі клуби, де частина футболістів мають професіональні контракти, а решта — грають як аматори.

«Коньков має новації, які варто підтримати»

— У вашому баченні, який статус матиме регіональна ліга — окремої структури чи підрозділу якоїсь організації?

— Це питання хвилює багатьох. Є пропозиція, щоб РЛ перебувала у складі ПФЛ. Адже тоді клуби будуть жити і змагатися в тому правовому полі — згідно зі статутом і регламентом ПФЛ, у яке, власне, вони й намагатимуться потрапити. Але останнє слово має сказати вищий орган українського футболу — виконком ФФУ.

— Узгоджувати всі деталі нового проекту вам доведеться з новим президентом Федерації, яким, швидше за все, стане Анатолій Коньков. Ви вже мали з ним попередню розмову?

— Досі ще не спілкувався. Думаю, почнемо вирішувати це питання вже тоді, коли він стане президентом. Але, певно, він знає про наш проект, адже читає пресу, отримує інформацію від помічників. Вважаю, що він не буде заперечувати, адже ідея регіональної ліги може стати логічним продовженням тих пропозицій щодо розвитку масового футболу, які має сам Коньков. Скажімо так, РЛ може стати проміжною структурою між аматорським та професіональним футболом.

— Два роки тому звітно­виборчий конгрес Федерації, де вимагали відставки Григорія Суркіса, пройшов у напруженій атмосфері. Як гадаєте, 2 вересня все буде спокійно?

— Не думаю, що буде якась напруга. Анатолія Конькова підтримала більшість колективних членів Федерації футболу України. Та й загалом уся футбольна спільнота повинна реально оцінити ситуацію. Якщо Коньков пропонує новації, їх потрібно прийняти. А зробити це можливо, якщо робити щось нове, те, що не повністю потрапляло в поле зору нинішнього керівництва ФФУ. Питання масового, дитячо­юнацького футболу повинні стати основою діяльності нового очільника Федерації.

— Мілетію Володимировичу, як вважаєте, пану Конькову під силу вирішити поставлені завдання?

— Якщо команда, яку він формує, правильно сприйме його ідеї, — а я думаю, що сприйме,—то ми утримаємося на нинішньому рівні і, можливо, просунемося вперед.

ДОСЬЄ «УМ»

Бальчос Мілетій Володимирович

Президент Професійної футбольної ліги (з березня 2010 р.)

Народився 15 травня 1949 р. на Тернопільщині.

Має вищу освіту за спеціальністю «фізична культура та спорт»; тренер вищої кваліфікації з футболу.

У 1981­1997 рр. тренував СКА (Львів) та команду Прикарпатського військового округу, був старшим тренером аматорських команд і команд другої ліги (зокрема, «Факел» (Варва) «Керамік» (Баранівка)).

Із 1996 р. працює у структурі ПФЛ. У 2002­2008 рр. – функціонер ФФУ.

Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2006).

ТРЕТЯ ЛІГА

Проект зонального розподілу регіонал­ліги

Зона А: Закарпатська, Львівська, Івано­Франківська, Чернівецька області

Зона В: Тернопільська, Волинська, Рівненська, Хмельницька області

Зона С: Житомирська, Вінницька, Київська, Чернігівська області, м. Київ

Зона D: Черкаська, Полтавська, Сумська, Кіровоградська області

Зона E: Миколаївська, Одеська, Херсонська області, АР Крим, м. Севастополь

Зона F: Запорізька, Донецька, Луганська, Харківська, Дніпропетровська області

Згідно з проектом, Регіональну футбольну лігу формуватимуть команди, що посіли перші­другі місця в чемпіонатах областей.

Усі команди передбачається розподілити за регіональним принципом на шість зон, де вони змагатимуться за двоколовою системою. Шестеро переможців зональних змагань, які сформують дві підгрупи, на останньому етапі розіграють дві путівки до другої ліги. Тоді як дві найгірші команди другої ліги чекатиме пониження в класі.