Уже восени столиці повернуть її звичні бетонні урни для сміття та встановлять нові — легкі та сучасні. Таку обіцянку дав голова столичної держадміністрації Олександр Попов у прямому ефірі телеканалу «Київ».

Заборона грального бізнесу в Україні — це звичайнісінька фікція, а подекуди — зайвий мотив для піару окремих політиків. У 2009 році уряд Тимошенко урочисто взявся за боротьбу iз залами гральних автоматів, які викачують гроші у довірливих громадян. Тоді вийшов Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні», пункт 2 якого говорить: «В Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх». Заборонені заклади по всій країні на короткий час закрилися. Однак згодом поновили діяльність — як інтернет–клуби чи інтернет–кафе. Власники знайшли «дірку» в законі — заборона не поширюється на інтернет–клуби та комп’ютерні стимулятори. Тож ігрові автомати стали віртуальними — оселилися в комп’ютерах. Відтак через інтернет–мережу, сидячи за комп’ютером, гравці могли отримувати бонуси, які згодом конвертували у гривні. Скоро вже нова влада вирішила закон «підправити», змінивши саме термінологічне визначення грального бізнесу, до нього віднесли інтерактивні заклади, комп’ютерні стимулятори та електронне казино.

Та все знову вийшло не так. І якщо ви зайшли до сяючого кольоровими вогнями закладу, на якому написано «Державні лотереї», і побачили там кілька десятків ігрових автоматів — не дивуйтеся. Це не ігрові автомати, а «термінали». У деяких випадках працівники можуть навіть показати ліцензію на діяльність та постанову суду, який не побачив у ній порушення закону. А міліція на ваш виклик тільки обуриться — мовляв, змусили тільки витрачати час. Бо тепер гральні автомати з інтернет–клубів перетворилися на «Державні лотереї» з терміналами. А на лотереї заборона не поширюється.