160 км — відстань, яку автомобіль долає за пару годин, може бути магічним відтинком, на якому зупиняється час, а блага сучасної цивілізації помалу розчиняються й здаються маренням про далеке майбутнє. Цей шлях лежить на північ від Тбілісі, спочатку по Воєнно–Грузинській дорозі, потім від Жинвальського водосховища бере праворуч i вздовж Пшавельської Арагві тягнеться до хребтів Великого Кавказу, де за перевалом Ведмежий Хрест (2 676 м) перекочується в один із найбільш ізольованих куточків Грузії — Хевсуреті. За сучасними адміністративними поняттями, це — частина області Мцхета–Мтіанеті, район Душеті. Але красивіше Хевсуреті представить сусідство з історичними регіонами — Чечнею та Інгушетією на півночі, Хеві — на заході, Тушеті — на сході й Пшаві — на півдні. Упродовж віків представники місцевих етнічних груп «варили» історію у спільному гірському казані — воювали, мирилися, дружили, знову воювали й вихваляли геройство один одного. Сильно, так що аж мурашки по шкірі, суть цих взаємин описав Важа Пшавела. Поезію ХІХ ст. у ХХ візуалізував Тенгіз Абуладзе у фільмі «Мольба» (1967). Ця картина працює як машина часу: впускає привидів минулого на опустілі вулички поселень–фортець Шатілі, Муцо, Ардоті, Хахабо.