Відійшов у засвіти бандурист і поет Ярослав Чорногуз, фото
У віці 62 років 8 квітня пішов із життя бандурист і поет Ярослав Чорногуз. >>
Сучасне мистецтво дедалі більше відходить від статичності а–ля «картина на стіні» — воно стало рухливим, об’ємним, масовим. А головне — сучарт уже просто не може відбутися без глядача, який має бути повноцінним учасником дійства. У Києві арт мейнстрім можна не лише побачити, а й поцілувати, потрапивши у справжню казку. Починаючи з 22 серпня й упродовж двох тижнів у приміщенні столичного Національного художнього музею спатиме красива дівчина. Розбудити її можна лише поцілунком. Проте за можливість відчути себе казковим принцом доведеться платити власною свободою. Перед тим як зайти до спальні красуні, кожен відвідувач підписує документ, у якому зобов’язується взяти з дівчиною шлюб, якщо вона розплющить очі від поцілунка. Сонна краля, у свою чергу, підписала угоду із зобов’язанням вийти заміж за того, хто її «розбудить», змусивши підняти повіки.
Автор цієї арт–казки — відомий українсько–канадський художник Тарас Полатайко. Нескладно здогадатися, що на ідею проекту митця наштовхнула казка Шарля Перро про Сплячу Красуню. «Нерв перформансу — у звабливості та страху фатального моменту. Відвідувач має добре подумати, перш ніж цілувати дівчину. Красуні ж щоразу доведеться вирішувати, чи настав для неї той самий момент, — розповідає художник. — Я і сам не знаю, чим усе це закінчиться, адже як тільки ми відкрили проект, він почав жити своїм життям. Прокинеться красуня чи ні — мені не відомо».
На запитання, що ж буде, якщо взагалі не прокинеться, адже ідея проекту нібито полягає в тому, щоб дівчина знайшла своє кохання, художник відповідає оптимістично: «Не вважатиму це за провал. Перформанс — це театр без сценарію, ніхто не знає, що буде. В цьому гострота».
Ще до відкриття «Сплячої красуні» ідея набула неабиякої популярності серед любителів сучасного мистецтва, а заявки на участь у проекті надіслали близько 100 дівчат віком від 18 (від неповнолітніх анкет не приймали) до 48 років. Двадцятьох претенденток запросили на кастинг, і Тарас Полатайко особисто відібрав із них п’ятьох фіналісток — за принципом «щоб була гарна, розумна й витончена». Кожна з дівчат, наймолодшій з яких — 18, а найстаршій — 27 років, спатиме на ліжку в залі музею по три дні, сподіваючись дочекатися свого принца.
Як це часто буває із сучасним мистецтвом, не обійшлося без скандалу: за два дні до відкриття «Сплячої красуні» Міністерство культури нібито заборонило проект. «На цю виставку, мовляв, не було надано дозволу. Для чого дозвіл від державної структури на мистецький проект? Тут же немає політики, тут усе чарівно», — скаржиться художник. Проте, за його словами, проблему зрештою владнали, хоч неприємний осад залишився.
Казка казкою, а одна з інтерпретацій «Сплячої красуні» справді може зачепити можновладців. На відкритті Тарас Полатайко розказав про те, як йому спало на думку організувати «сонний перформанс»: «Почалося з ідеї про терпіння. Наш народ довго терпить, і мені захотілося спробувати відобразити ці тонкі аспекти терпіння. Красуня не стільки терпить, як чекає. Хоча чекання — це теж свого роду терпіння. Чому спляча красуня? Це ж не просто казка — це наратив, який відточувався століттями. Це міф про нас, про архетипи людської поведінки і стосунки між людьми. Поки красуня спить, спить усе королівство».
Водночас куратор проекту, мистецтвознавець Оксана Баршинова, рекомендує втриматись від будь–якого конкретного трактування «Сплячої красуні»: «Будь–яке мистецтво, навіть якщо воно здається елементарним та зрозумілим, насправді таким не є. Це самообман, мистецтво має багато різних рівнів усвідомлення. Саме тому не варто зводити все до однієї інтерпретації. У художника була ідея, від якої він відштовхувався — це ідея нерозбудженої України. Я ж як мистецтвознавець не можу нав’язувати інтерпретації, я проти якоїсь визначеності. Мене більш цікавить переживання. Найголовніше — це взяти участь, відчути всю неоднозначність ситуації».
Неоднозначність ситуації автору передати таки вдалося. У перший день сну красуні потенційних наречених виявилося зовсім мало. Багато хто приходив до зали з підписаною юридичною угодою, але цілувати дівчину не ризикував — а ну ж і справді доведеться одружуватися. Вже ближче до вечора кілька хлопців таки наважилися випробувати долю, та розбудити «принцесу» не вдалося — певно, через хвилювання поцілунок вийшов не таким палким, щоб її зацікавити.
Студент Дмитро — серед сміливців, яких доля принца не лякає. «Я прийшов випробувати себе, дізнатися, чи можу закохатися з першого погляду». З угодою в руках хлопець цілує красуню. Та злегка всміхається, але очей не розплющує. «Думаю, їй сподобалося, — переконаний Дмитро, — ось тільки заміж, мабуть, не хоче».
Серед тих, хто поцілував «принцесу», знайшлися і дівчата. Після одного з таких поцілунків «УМ» поцікавилася в автора проекту, що буде, якщо «Спляча красуня» розплющить очі від поцілунку дівчини. «Я за рівність між жінками і чоловіками. Тому не бачу причин, щоб забороняти незаміжній жінці цілувати красуню, — запевнив Тарас Полатайко. — А якщо наша героїня від такого поцілунку «прокинеться» — вони за обопільної згоди завжди можуть поїхати у Данію, Нідерланди чи в будь–яку іншу країну, де дозволено одностатеві шлюби».
За сном красуні можна спостерігати онлайн — веб–камера, встановлена у спочивальні «принцеси», фіксує кожного «цілувальника». А якщо фатальна мить пробудження таки настане, для щасливої пари заготовлена пляшка дорогого шампанського, яку тут–таки відкриють, аби відсвяткувати народження майбутнього подружнього союзу.
У віці 62 років 8 квітня пішов із життя бандурист і поет Ярослав Чорногуз. >>
Харкову не звикати до контрастів, але сьогодні вони відчуваються особливо гостро. >>
Цього року один із найвідоміших сучасних українських художників — Іван Марчук відзначатиме 90-річчя. >>
Серединою 2024-го видавництво «Віват» випустило дві прикметні книжки: «Слова і кулі» та «Діалоги про війну» — збірки інтерв’ю з відомими інтелектуалами задля осмислення нової реальності, у якій ми опинилися. >>
Івано-Франківський драмтеатр успішно представив прем’єру вистави «Маруся Чурай» режисера Ростислава Держипільського, створену за однойменним історичним романом у віршах Ліни Костенко. >>
На Харківщині російська армія 7 квітня зруйнувала історичну садибу Донців-Захаржевських та вдарила по рейсовому автобусу на Дніпропетровщині. «Бабель» зібрав головне про наслідки ударів. >>