Готуйтесь до бою в судах!

У нашій державі витворилося спотворене поняття справедливості: соціальної, правової, історичної — будь–якої. За 21 рік існування незалежної держави у нас не спромоглися віддати належну шану борцям за волю України і подякувати їм за жертовне життя. І навіть ті тисячі українців, які пройшли через горнило радянських тюрем і були реабілітовані, нині не можуть розраховувати на належне ставлення держави. На відміну від їхніх «катів» — суддів, прокурорів, наглядачів тощо, яким держава Україна надала значні пільги та встановила величезні пенсії за їхні «заслуги».

Факти говорять за себе: органи Пенсійного фонду України не доплачують до пенсій незаконно засуджених громадян майже 370 грн. на місяць, а тим особам, яких було вивезено на так зване «спецпоселення», — майже 170 грн. на місяць.

Для того, щоб реабілітованим особам домогтися виплати до пенсії вищого розміру підвищення, їм необхідно насамперед «озброїтись знаннями», а потім — «вирушати в бій» по захист своїх прав. А «Україна молода» бере на себе місію «консультанта».

Причому реабілітованим українським громадянам треба поспішати з поданням до суду своїх позовів, оскільки нинішня влада може скоро позбавити їх такого права.

Реабілітація без компенсації

Коли ухвалювали Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 року (ще за часів колишнього СРСР), то народні обранці не передбачили в цьому законі для реабілітованих громадян жодних підвищень та надбавок. На відміну від пізніше прийнятих спеціальних законів про ветеранів війни, «дітей війни» тощо, у яких чітко зазначено, що до всіх пенсій в Україні встановлюються відповідні надбавки та підвищення.

Реабілітовані особи досі залишаються найбільш упослі­дженими в питаннях соціального захисту, оскільки вони отримують одні з найнижчих розмірів підвищень, і то навіть не до всіх пенсій, а тільки до тих, які призначені відповідно до загального пенсійного закону та про пенсійне забезпечення військовослужбовців. Якщо реабілітований є державним службовцем чи науковцем, то йому підвищення до пенсії не передбачено.

Необхідно чітко розрізняти, що, згідно iз законом, реабілітовані українські громадяни поділяються на дві категорії. І від того, до якої категорії належить реабілітований, залежить розмір підвищення до пенсії.

Тож до першої категорії належать особи, які були незаконно засуджені судами або позасудовими органами («двійками», «трійками», особливими нарадами тощо), які відбули покарання в місцях позбавлення волі, психіатричних лікарнях і в довідках про реабілітацію яких (виданих переважно органами прокуратури) зазначено, що вони реабілітовані відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

До другої категорії належать особи, яких незаконно було позбавлено майна та вивезено з постійного місця проживання на так зване «спецпоселення» за рішенням органів державної влади і управління під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їхніми сім’ями і які реабілітовані відповідно до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» на підставі довідок про реабілітацію, виданих переважно органами Міністерства внутрішніх справ.

У п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у ст. 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначено, що громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», призначені пенсії підвищуються на 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а членам їхніх сімей, яких було примусово переселено та які реабілітовані відповідно до ст. 3 цього Закону, — на 25% мінімальної пенсії за віком.

Принизливий розмір підвищення

Роками до пенсій реабілітованих громадян виплачували підвищення, виходячи з якогось міфічного розміру мінімальної пенсії — 19 грн. 91 коп., встановленого урядом України. Відповідно підвищення до пенсій незаконно ув’язненим особам становило 9 грн. 96 коп., а «спецпоселенцям» — 4,98 грн. Усім іншим категоріям пенсіонерів розміри підвищень до пенсій обчислювали від розміру прожиткового мінімуму, який у понад 25 разів перевищував міфічний розмір мінімальної пенсії, встановлений для реабілітованих українських громадян.

Внаслідок шаленого цілеспрямованого тиску на можновладців iз боку колишніх політв’язнів, зокрема Героя України Юрія Шухевича та його побратимів, котрі надіслали величезну кількість звернень до високопосадовців, Кабінет Міністрів України таки скасував міфічний розмір мінімальної пенсії для реабілітованих громадян і встановив своєю постановою від 16 липня 2008 року №654 підвищення до пенсій незаконно ув’язненим у розмірі 54,4 грн., а «спецпоселенцям» — 43,52 грн. на місяць.

Причому уряд не виконав прохання політв’язнів встановити розмір підвищення реабілітованим особам залежно від рівня прожиткового мінімуму, як це вже зроблено для інших категорій пенсіонерів, а саме — зростає розмір прожиткового мінімуму і автоматично підвищуються розміри підвищень до пенсій.

І хоча встановлення підвищень у твердому розмірі суперечило чинному законодавству, проте навіть це незначне зростання підвищень до пенсій в умовах економічної кризи колишні політв’язні вважали своєю невеликою перемогою і не хотіли ініціювати масові звернення до суду, зважаючи на складну економічну ситуацію в державі.

Законопроект поховано

Аби встановити в законодавчому порядку справедливі розміри компенсацій за незаконне засудження та підвищення до пенсій реабілітованим особам та членам їхніх сімей, Герой України Юрій Шухевич та його побратими розробили відповідний законопроект. Його надіслали більш як ста народним депутатам. Відгукнувся з них лише один — Микола Кульчинський iз фракції «НУНС», котрий зареєстрував у парламенті цей законопроект 8 вересня 2008 року під №2677.

Зважаючи на ту обставину, що народні обранці не включали в порядок денний роботи парламенту розгляд цього законопроекту, Герой України Юрій Шухевич звернувся у травні 2009 року до голів усіх обласних рад та міських голів обласних центрів західного регіону України та деяких інших голів місцевих рад з проханням ухвалити звернення до Верховної Ради України про підтримку зазначеного законопроекту. Звернення Героя України проігнорували по суті лише Верховна Рада АРК та Київська міська рада. Натомість майже всі обласні та міські ради західного регіону України ухвалили на своїх сесіях звернення до Верховної Ради України про підтримку зазначеного законопроекту.

З прикрістю мусимо констатувати: народні обранці (ще за часів попередньої коаліції в парламенті — БЮТ, «НУНС», Блок Литвина) виключили з порядку денного цей законопроект, незважаючи ні на позитивний висновок Головного науково–експертного управління парламенту Верховної Ради України (далі — ГНЕУ ВРУ), ні на рішення профільного комітету парламенту, ні на численні звернення сесій обласних та міських рад.

Миттєво реагуючи на цей ганебний вчинок народних обранців, Герой України Юрій Шухевич надіслав свої письмові звернення до Голови Верховної Ради України, керівників депутатських фракцій та голів деяких парламентських комітетів тощо, в яких, зокрема, зазначив таке: «Дякую» за те, що виключили з порядку денного роботи парламенту законопроект М. Кульчинського від 8 вересня 2008 року №2677. Водночас у порядку денному залишено для розгляду законопроект В. Колесніченка від 15 січня 2009 року №3618 «Про заборону реабілітації та героїзації фашистських коллабораціоністів 1933—1945 р. р.», щодо якого є негативний висновок ГНЕУ ВРУ та найголовніше — одна лише реєстрація цього законопроекту в українському парламенті є ганьбою та брутальним приниженням не лише усіх борців за волю України, а й усіх українців, і за таку фальсифікацію історичних фактів мала би бути встановлена кримінальна відповідальність.

Наголошую на тому, що своїм рішенням про виключення з порядку денного законопроекту №2677 від 8 вересня 2008 року народні депутати України «плюнули в обличчя» не лише всім реабілітованим українським громадянам, вони «плюнули в обличчя» усім депутатам обласних та міських рад, які зверталися до Верховної Ради України з проханням проголосувати за ухвалення зазначеного законопроекту».

Командир «Кривоніс» знову «на передовій»

Після приходу до влади відвертих українофобів надії на належне ставлення до жертв політичних репресій не лишилося. Тому аби відновити справедливість щодо виплат реабілітованим, «УМ» пропонує своїм читачам стати самостійно на захист своїх прав і скористатися цим зразком позовної заяви. Зважаючи на формат газетної публікації, ми дещо спростили і звели до одного зразка позовні вимоги політв’язнів та «спецпоселенців» (див. зразок позовної заяви).

Одним із перших, хто скористався цим зразком, був 90–літній сотенний УПА Мирослав Симчич (псевдо «Кривоніс»), який провів понад 40 успішних боїв проти німецьких загарбників, каральних загонів та оперативних груп НКВС, в одному з яких розгромив каральний полк НКВС, очолюваний Героєм Радянського Союзу генерал–майором Миколою Дер­гачовим, котрий загинув під час цього бою разом із понад чотирмастами своїх бойовиків. З понад 30 років відбування нескореним командиром «Кривоносом» покарання у найжорстокіших совєтських концтаборах лише 2 роки 6 місяців у період з жовтня 1982 до квітня 1985 року були визнані органами прокуратури України незаконними, оскільки пана Мирослава було засуджено в цей період за антирадянську пропаганду, що є підставою для реабілітації. За всі решту періоди відбування покарання командир «Кривоніс» досі не реабілітований, а отже, офіційно вважається колишнім злочинцем, як і сотні тисяч синів та дочок України, які боролися за її незалежність.

За цю ганьбу та наругу над пам’яттю загиблих українських патріотів і над тими борцями за волю України, які, дякуючи Богові, нині ще живуть на цій землі, повинні нести відповідальність усі можновладці, від яких залежало ухвалення відповідних рішень.

Пан Мирослав виграв справу в Коломийському суді, але рішення у цій справі не набрало ще законної сили, бо місцеві органи ПФУ оскаржили його в апеляційному порядку. Після ухвалення апеляційним судом свого рішення, воно відразу набере законної сили, незважаючи на його оскарження в касаційному порядку. Отримавши рекомендований лист із рішенням апеляційного суду, пан Мирослав повинен буде піти до районного суду, аби взяти там виконавчий лист, щоб відразу подати його у виконавчу службу.

Відомо, що у виконавчій службі не поспішають із виконанням подібних судових рішень, боржниками в яких є органи ПФУ. Але якщо протягом тривалого часу судове рішення не буде виконано — це стане підставою для звернення до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі. Пан Мирослав готовий пройти всі судові інстанції, включно з Євросудом, незважаючи на свій поважний вік та стан здоров’я.

Зараз командир «Кривоніс» активно розповсюджує зразки позовних заяв, щоб якомога більше реабілітованих громадян звернулися до суду по захист своїх прав.

З поданням позову треба поспішати!

Найбільшою загрозою є те, що нинішня влада може на законодавчому рівні ухвалити рішення, яким буде дозволено Кабінету Міністрів України встановлювати на власний розсуд розміри підвищень до пенсій реабілітованим громадянам, як це вже було зроблено з «чорнобильцями», «дітьми війни», військовослужбовцями тощо.

Проте навряд чи до кінця року нинішня влада зважиться ухвалити подібне рішення з огляду на виборчу лихоманку й обіцянки політиків поліпшити соціальний захист виборців. Тому зараз реабілітованим особам необхідно терміново звертатися до суду з позовними заявами, щоб хоча би за півроку до дня подання позову отримати свої недоодержані розміри підвищень до пенсій, а це немалі суми: для незаконно ув’язнених — понад 2 тис. грн., для «спецпоселенців» — 1 тис. грн.

Чому за півроку? Тому що позовна давність у таких справах становить шість місяців, і суди задовольняють позови не за весь період порушення прав, а лише за півроку до дня подання позовної заяви.

Однією з перепон на шляху звернення до суду є сплата судового збору, який з недавнього часу зріс у десятки разів. Якщо раніше за подання позову про оскарження протиправних дій чи рішень чиновників необхідно було платити лише 3 грн. 40 коп., то тепер за такий позов треба заплатити судовий збір у розмірі 32,19 грн. (0,03% від мінімальної зарплати 1073 грн.). З січня 2013 року мінімальна зарплата зросте і необхідно буде обчислювати судовий збір від нового розміру мінімальної зарплатні. І хоча у разі задоволення позову судовий збір повертається позивачу, для багатьох реабілітованих ця сума може бути не «по кишені».

Сподіваємося, що серед небайдужих українців знайдуться меценати, які не лише оплатять реабілітованим особам судовий збір, а й допоможуть оформити їм позовні заяви.

До цієї акції могли б долучитися комісії з питань поновлення прав реабілітованих, які створені при всіх місцевих радах. Особливо велика надія покладається на місцеві ради західного регіону України, котрі декларують захист прав та інтересів борців за волю України.

ДОВІДКА «УМ»

Яким є порядок подання адміністративного позову?

Позовну заяву можна подавати до місцевого (районного) суду за місцезнаходженням відповідача або місцем проживання позивача. Разом з позовною заявою обов’язково треба надати її копії та копії усіх документів, що приєднуються до неї. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору. Від сплати судового збору звільнено усіх інвалідів першої та другої груп, сім’ї воїнів, які загинули чи пропали безвісти під час Другої світової війни, «чорнобильці» першої та другої категорій.

Якщо позивач звільнений від сплати судового збору, то про це треба зазначити в позовній заяві, долучивши копію відповідного документа (довідку МСЕК, посвідчення тощо). Реквізити для перерахування коштів щодо сплати судового збору можна знайти в iнтернеті або на інформаційних стендах, що розміщені в приміщеннях судів.

Зразок позовної заяви

_________________________________

(найменування районного суду)

Позивач: ____________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

вул.

тел.

адреса електронної пошти

Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в

_____________________________________

(повне найменування та поштова адреса)

_____________________________________

засоби зв’язку невідомі

ПОЗОВНА ЗАЯВА

Згідно з довідкою про реабілітацією №_____ від ________ мене було реабілітовано на підставі ст. 1 (3) Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

У п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», призначені пенсії підвищуються на 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а членам їхніх сімей, яких було примусово переселено та які реабілітовані відповідно до ст. 3 цього Закону, — на 25% мінімальної пенсії за віком.

Зважаючи на те, що визначення такого правового терміна, як «мінімальна пенсія», міститься лише в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зокрема в ст. 28 цього Закону зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зважаючи на це, відповідач мав би, приміром з 1 січня 2012 року, обчислити до моєї пенсії підвищення як реабілітованому громадянину, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ст. 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», а саме місячний прожитковий мінімум для непрацездатних осіб був затверджений на 2012 рік у таких розмірах: «з 1 січня — 822 гривні, з 1 квітня — 838 гривень, з 1 липня — 844 гривні, з 1 жовтня  — 856 гривень, з 1 грудня — 884 гривні».

Таким чином, розмір підвищення особам, які реабілітовані відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», мав би становити з 1 січня 2012 року — 411 грн. (50% від 822 грн.), з 1 квітня 2012 року — 419 грн. (50% від 838 грн.), з 1 липня 2012 року — 422 грн. на місяць (50% від 844 грн.), а розмір підвищення особам, які реабілітовані відповідно до ст. 3 цього Закону, мав би становити з 1 січня 2012 року — 205,5 грн. (25% від 822 грн.), з 1 квітня 2012 року — 209,5 грн. (25% від 838 грн.), з 1 липня 2012 року — 211 грн. на місяць (25% від 844 грн.).

Звертаю увагу суду, що відповідач не виплачує до пенсій реабілітованих громадян підвищення у вищевказаних розмірах, а виплачує особам, які реабілітовані відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», підвищення до пенсії у розмірі 54,4 грн. на місяць, а особам, які реабілітовані відповідно до ст. 3 цього Закону — 43,52 грн. на місяць, керуючись при цьому п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», що прямо суперечить нормативно–правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме — п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи наведене, керуючись ст. 55 Конституції України, п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 1, 28, 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 122, 162 КАС України,

ПРОШУ:

1. Розглядати справу за моєї відсутності.

2. Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в _____________________ встановити до моєї пенсії з ___________ підвищення як реабілітованому громадянину у розмірі 50 (25) відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Додаток:

1. Копія довідки про реабілітацію.

2. Квитанція про сплату судового збору.

3. Копія цієї позовної заяви разом з копіями доданих документів.

Дата подання заяви

Підпис позивача

Примітка

Незаконно засудженим особам, які реабілітовані відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», необхідно вказувати в позовній заяві розмір підвищення до пенсії — 50 відсотків, а «спецпоселенцям», які реабілітовані відповідно до ст. 3 цього Закону, — 25 відсотків.

Олекса ЧОРНОТА,
правозахисник