Чому я не «прапор»?

03.07.2004
Чому я не «прапор»?

Вiдставник у пiкетi. (Фото Прес-КIТ.)

      Позавчора Кабмін знову пікетували. Цього разу — представники Всеукраїнської спілки радянських офіцерів і Компартії України, яких зібралося майже 200 чоловік. Привід — пенсійна дискримінація колишніх військовослужбовців, адже не секрет, що сьогодні полковник у відставці, ветеран-орденоносець фактично отримує ту ж саму пенсію, що й прапорщик, який пішов зі Збройних сил рік тому. Ветерани колишньої Радянської армії вимагають негайно прирівняти їхні пенсії до розмірів, які отримують пенсіонери-військовослужбовці незалежної України. Серед прапорів різних родів військ колишнього СРСР, що майоріли біля будівлі уряду, можна було побачити і транспаранти з гаслами: «Віктор Янукович, Микола Азаров та Євген Марчук, будьте ласкаві, наберіться мужності та звільніть владу!».

      Як зазначив головний експерт Координаційної ради при Президентові України з питань соціального та правового захисту військовослужбовців, працівників міліції, митної служби та членів їхніх сімей, полковник Олег Гук, стан справ із військовою реформою не найкращий. Адже потерпають від неї, перш за все, самі військові, як діючі, так і ті, що у відставці. Ініційоване керівництвом Міноборони скорочення Збройних сил України в 2004 році на 70 тисяч осіб свідчить про відсутність ефективної і прозорої для суспільства моделі реформування. Бо невідомо, що, коли і де скорочується, в яких обсягах та в які терміни. Ніхто поки що не знає, яким буде механізм вирішення соціальних проблем кожного військовослужбовця: розміри фінансового та матеріального забезпечення, джерела отримання коштів, житла, умови та терміни соціальної адаптації.

      Полковник Гук окреслив й іншу важливу проблему — вкрай непрозоре проведення конверсії військових об'єктів. Мало того, що система її реалізації неефективна, бо між програмою конверсії та програмою реформування відсутній чіткий взаємозв'язок, так ще Закон України «Про конверсію військових об'єктів» досi не прийнято. А поки що з військовими об'єктами відбуваються цікаві метаморфози. Як приклад Олег Гук навів ситуацію навколо колишнього військового містечка в селищi Ліски Одеської області. За конкурсом Фонду держмайна України, територія в 11 гектарів була продана місцевому приватному підприємству за якихось 99 тисяч гривень. Зараз тут уже садовий кооператив, де сотка землі продається за суму від п'яти до восьми тисяч доларів США.

      Отже, законодавчий перехід від принципу «передачі» військових об'єктів муніципальним органам та міністерствам до принципу «перетворення» з комплексним вирішенням соціально-економічних та екологічних проблем є вкрай необхідним. Прогноз полковника: закон буде прийнято в листопаді.

      Олег Гук заявив про неприпустимість використання проблеми військовослужбовців тими чи іншими політичними силами у власній боротьбі. В цьому ракурсі згадали і про пікет під Кабміном. Хоча... без політичної «опіки» колишніх військових деякими партіями напередодні президентських виборів, судячи з усього, не обійтися. Про це красномовно свідчили червоні прапори КПУ, що майоріли на мітингу перед урядом.

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>