Батьки і діти Нової Каховки

Легендарний фестиваль «Рок–н–рол таврійський» постав із попелу й забуття та днями вже вдруге після відродження порадував своїх прихильників. Численна публіка заповнила всі вільні місця на концертному майданчику в Новій Каховці. Найстаріший в Україні рок–фест відбувся не завдяки, а всупереч підтримці будь–яких політичних та владних сил. «Рок–н–рол таврійський–2012» пройшов під прапором інтелектуальних анархістів, а саме — музикантів та їхніх друзів, чиє життя і творчість ніколи не перебували під впливом номенклатурних інтересів.

Відтоді як фестиваль стартував уперше — а було це ще 1986 року, за десять сезонів на його сцені виступили 150 груп із різних куточків колишнього СРСР, Австрії та Фінляндії. Минулого року 25–ліття «Рок–н–ролу таврійського» відзначали триденним музичним марафоном на березі Дніпра. Цьогоріч планували вкластися в один день, але «сейшн» розтягнувся на три дні. Це було справжнє свято музики, драйву й молодості, хоча учасникам та організаторам імпрези вже під 50...

Про відродження фесту та його родзинки ми говоримо з одним із засновників «Рок–н–ролу таврійського», журналістом і поетом Сергієм Цигіпою.

«50–річні дядьки просто заворожили публіку»

— Сергію, я бачу, цей «Рок–н–рол таврійський» продемонстрував таку цікаву особливість, як тяглість поколінь у рок–музиці. Поруч із батьками на сцені грали їхні діти...

— Вважаю, це закономірно. Ось у нас ще далекого 1986 року виступала херсонська група «Криголам», яка вже тоді мала неабияку потугу і повністю україномовний репертуар. Так цього року у складі нинішнього «Криголаму» разом із лідером команди Володимиром Демченком співав його син Артем. У складі новокаховської групи New K «смалили» на барабанах і на лідер–гітарі батько й син — обидва Олександри.

— Не старіють душею ветерани?

— Аж ніяк. Наприклад, одеські «Осколки» вивели на майданчик кращих музикантів із колись дуже відомих формацій «Провінція», «Кратер», «Капріс», і 50–річні дядьки просто заворожили публіку якісним саундом.

— Чи був представлений на відродженому «Рок–н–ролі таврійському» закордон?

— Можна сказати, що міжнародного колориту фестивалю надала формація SMS–blues із польського міста Вроцлав — звучали сімейні соло лідер–гітариста Мирослава Фейхо та його дочки–вокалістки Роксани.

Аби відіграти у складі херсонського «Моноліту», з Канади прилетів бас–гітарист Юрій Фісина, а зі США — перкусіоніст Володимир Кепа.

«Ідея інтелектуального анархізму стала справжнім трендом»

— Цього року своє 30–ліття відзначає відома київська команда «Сад», традиційний учасник «Рок–н–ролу таврійського», автор концертної сюїти «Доле, де ти?» та однойменного альбому на поезії Тараса Шевченка. Що хлопці представили на суд публіки на фесті–2012?

— Вони видали частину нової авторської програми «Каховський плацдарм». Перед початком імпрези лідер групи Сергій Решетник виступив зі мною у прямому ефірі на ТРК «Скіфія». Виконали пісні, написані у творчому тандемі.

— Ти взагалі був однією з центральних постатей фестивалю. Однією з головних «фішок» імпрези стала презентація твоєї книги віршів і текстів пісень під назвою «Блокнот інтелектуального анархіста». Як гадаєш, це лише для вашої тусовки? Чи й для широких мас?

— Під час фесту я — його головний організатор — якраз відзначав день народження і як іменинник робив подарунок усім присутнім — дарував свою книжку з автографом. Чесно кажучи, ця подія викликала справжній фурор.

Ідея інтелектуального анархізму на фестивалі виявилася справжнім трендом. Але не тільки на фестивалі. Пісня «Каховський плацдарм» у виконанні «Саду» стала хітом — її регулярно транслюють на місцевих радіоканалах, а на Херсонському обласному ТБ відбулася прем’єра відеокліпу на цю пісню.

— Твій фестиваль — найстаріший в Україні. Які його прикметні ознаки можеш виділити?

— До батьків–засновників, окрім мене, варто додати ще Сергія Попельчука та Олександра Старунова, які підтримали ідею незалежного рок–фесту ще в 1986–му...

Щодо ознак... Скажіть мені, який із сучасних українських музичних фестивалів може похвалитися подібною атмосферою, ось таким сплавом добра і творчості? Якщо чесно — не знаю. Але знаю, що в Новій Каховці це було!