«Ми продалися, оберіть нас ще раз»

Зміна політичної прописки «самооборонівських» та «білосердешних» нардепів задля прохідного місця в списку вигідної партії або виграшного округу не заважає запроданцям сподіватися на успадкування «помаранчевого електорату». З 72 народних депутатів, які в 2007 році пройшли в парламент за списками «НУНС», офіційно залишилося 65, зі 156 нардепів від БЮТ — 102. Б’є рекорди майже мертва «Народна самооборона» Юрія Луценка — за п’ять років з 19 нардепів в її лавах залишилося тільки сім осіб.

Спочатку були «християнські демократи»

Одними з перших політичними іудами НС виявилися «християнські демократи» Давид Жванія, Володимир Стретович, Володимир Марущенко. «Йду виконувати в коаліції роль «троянського коня» — спеціально засланого підривника. Може, я наївний, але це останній шанс спробувати змінити те, що робить коаліція, — пояснив у 2007 році своє «тушкування» пан Марущенко, перший заступник голови Християнсько–демократичного союзу. Послуги «тушки–підривника» в Раді оцінюються від мільйона умовних одиниць і вище залежно від калібру особистості. За свідченнями екс–нардепів Михайла Бродського і Дмитра Чобота — центральним вербувальником «тушок», зокрема колег–«самооборонівців», є Давид Жванія. Купівля–продаж відбувається просто в кабінеті Голови Верховної Ради.

Сам купець утік iз рідної Грузії на початку 90–х — під час правління націоналіста Звіада Гамсахурдіа. Жив у Словенії, Австрії, Росії. В Україну приїхав 1991 року, за деякими відомостями — як громадянин Кіпру. За даними інтернет–видання «Темник», у 1997 році Жванія за допомогою «тіньових» схем організованої ним компанії «Брінкфорд», що постачала так звані ТВЕЛи (тепловидільні елементи) для українських АЕС, а в Росію повертала відпрацьоване паливо, заробив щонайменше $ 200 млн. Перед достроковими виборами 2007 року Давид Важайович уклав грубі гроші в «розкрутку» одноразового проекту «Народна самооборона». «До нас прийшов Жванія, який заявив, що підтримує нашу ідеологію і готовий фінансувати наші витрати, — радів появі найгладшої майбутньої «тушки» партії її керівник Луценко. — Гроші на поїздки, рекламу — не мої проблеми, ми домовилися, що я не займаюся фінансами і не беру дурного в голову». Минув рік, і фінансового донора партії звинуватили у причетності до отруєння Ющенка. Давид Важаєвич особисто організовував вечерю, на якій кандидата в президенти труїли діоксином. Ген­прокуратура намагалася позбавити Жванію українського громадянства, отриманого, як стверджують, незаконно.

Веселі яйця Катерини Лук’янової

Утім не всі парламентські «тушки» є матеріально самодостатніми людьми. Зраду однопартійця Олега Новикова — заступника директора ТОВ «Охоронна компанія «Варяг» — сам Луценко прокоментував цинічно і безжально: «Є люди, які грошей не мають і з якими я рука в руку працював не менше десяти років. Наприклад, Олег Новіков. Таким, як він, абсолютно тупо пропонують узяти 1,5 мільйона доларів, поки дають, і ще 25 тисяч доларів одержувати щомісяця».

Віктор Шемчук — представник нової прокурорсько–депутатської еліти. Екс–заступник Генерального прокурора України став «тушкою» за обіцяне йому призначення на посаду прокурора АР Крим. Голосував за ухвалення Податкового кодексу.

Колишній мер Києва Олександр Омельченко також вийшов з фракції «НУНС» у 2011 році «через невизначеність, яка панує в самій фракції». Як не дивно, сам Сан Санич неодноразово заявляв свою прихильність до вступу в ЄС та НАТО, однак у квітні 2010–го чомусь голосував за ратифікацію угоди Януковича—Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 року.

Цього літа плеяду «самооборонівських» «тушок», таємних уболівальників інтересів сусідньої держави, поповнили Сергій Хоровський і Сергій Василенко. Обидва голосували за мовний законопроект. Хоровський у 2007 році був першим заступником начальника Головного управління боротьби з організованою злочинністю — став начальником Департаменту внутрішньої безпеки МВС України. Василенко — заступник начальника Державної інспекції і цивільного захисту та технології безпеки МНС України.

Однією з перших за «многоязичіє в Україні» виступала і екс–соціалістка НС Катерина Лук’янова. «Пора завершити епоху псевдонаціоналізму в Міністерстві освіти й усвідомити, що Україна — багатонаціональна країна з десятками мільйонів громадян і етносів, які мають різне історичне минуле, але об’єднаними спільним прагненням до розбудови нашої держави», — заявляла політик і наполягала: «Пора ввести поняття «мови народів України» і поважати багатомовність нашої великої країни. Настав час переглянути основи програм освіти в нашій країні й позбавитися неетичних казусів, руйнівних для світосприйняття української молоді. Таких, які псують внутрішній і зовнішньополітичний імідж України, яка не визнає своє своїм». Під час ратифікації «харківських угод» Лук’янова натхненно кидала яйця в спікера Литвина і поетично критикувала Януковича—Азарова за невиконання передвиборчих обіцянок. «Ці люди, не соромлячись і не червоніючи, на кривій козі об’їжджають власні ж обіцянки», — обурювалася Лук’янова після того, як 14 квітня парламент відхилив законопроект про встановлення допомоги малозабезпеченим сім’ям на рівні прожиткового мінімуму. Утiм уже невдовзі Лук’янова пригасила свій опозиційний запал і заявила, що вступить у коаліцію, якщо звільнять міністра освіти Дмитра Табачника. Втім вступила у коаліцію через три місяці — так і не дочекавшись звільнення Табачника.

«Гарматне м’ясо» знову хоче в депутати

Про загадкову «самооборонівську» трійцю російських спецслужбістів — Юрія Бута, Кирила Куликова й Олександра Бобильова — відомостей не надто багато. Бут, наприклад, став громадянином України лише 10 років тому. До того як потрапити до списку «Народної самооборони», Юрій Анатолійович устиг попрацювати з адміністрацією Путіна — директором Центру міжнародних проектів при президенті Росії. В Україні став відомий через скандал два роки тому із журналісткою «5–го каналу» Ольгою Сніцарчук, у якої народний обранець під приводом завдавання шкоди своєму здоров’ю відсудив 20 тисяч гривень за те, що журналістка назвала його у своєму телевізійному сюжеті «відщепенцем». При цьому журналістці, можна сказати, пощастило — Бут вимагав від неї 100 тисяч гривень. Щоб підтримати журналістку, депутати влаштували благодійну акцію у Верховній Раді, спрямовану на збирання пожертвувань для ображеного. В сесійній залі встановили скриню з написом «Буту — 20 тисяч», у яку депутати кидали хто скільки може. Борець з організованою злочинністю — екс–начальник УМВС України в Дніпропетровській області — Олександр Бобильов посів місце нардепа від «Народної самооборони» у 2008 році після того, як Святослав Вакарчук заявив про небажання працювати в парламенті. Тоді пан Луценко особисто відрекомендував Бобильову зайняти пост народного депутата і провів його в Раду за своєю квотою, як і Омельченка, Бута та Василенка.

Екс–«самооборонівця» Кирила Куликова пов’язують iз російським бізнес–угрупованням специфічної репутації і розвідкою. Кирило Борисович прийшов у політику після роботи на так звану «лужниковську» групу — бізнес–утворення Олександра Бабакова і Михайла Воєводіна. Воєводін — це авторитетна в певних колах людина, Бабаков — колишній віце–спікер Держдуми, сьогодні — спеціальний представник Путіна з питань взаємодії зі співвітчизниками за кордоном. «Лужниковськими» вони називаються тому, що первинний капітал накопичили завдяки базару на стадіоні «Лужники» в Москві, після чого почали легалізовувати гроші в Україні через купівлю обленерго та готелю «Прем’єр–палац». Вперше про Куликова почули в українській політиці, коли 2005 року він був призначений керівником українського відділення Інтерполу. Сталося це після того, як «лужниковська група» стала підтримувати Соцпартію Мороза. Соціалісти навіть оформили офіційні стосунки з тодішнім політичним проектом «лужниковської групи» — російською партією «Родіна». Потім Луценко взяв Куликова у список «НУНС» за квотою своєї «Народної самооборони». За п’ять місяців до його арешту Куликов пішов від Луценка і «Народної самооборони» в партію Балоги «Єдиний центр». Утiм довго він там не затримався і, зрештою, сьогодні опинився в «УДАРі».

Кажуть, Янукович знаходить час, аби зустрітися з кожною новою «тушкою» особисто — обнадіяти, пообіцяти здійснення бажань. Для чого регіоналам цілі полчища запроданців? Хоча б для того, щоб ухвалювати нові цікаві закони. Нинішні їхні союзники — КПУ і Блок Литвина — можуть «пролетіти» на місцевих виборах. Тому «регіонали» терміново замінюють «упертих» комуністів та литвинівців на поступливих опозиціонерів, які обрали собі долю «гарматного м’яса». До речі, Партія регіонів не взяла до списку жодного з самооборонівських запроданців. Олег Новиков балотуватиметься як самовисуванець по Оболонському району, Катерина Лук’янова — по Харківському району Києва. Володимир Стретович iтиме по «мажоритарці» на Херсонщині, а Давид Жванія — на Одещині.