«Хрестики й нулі» від «Крапки»

Лейбл «Наш формат» видав другий альбом молодої етно–хіп–хоп–формації із Запоріжжя «Крапка». Альбом має назву «Хрестики й нулі».

На відміну від дебютного релізу «Живий», що був ніби концертною версією виступів групи, заснованої 2009 року, новий, справді ретельно записаний на гарній студії альбом за всіма показниками стоїть на порядок вище від першої спроби заявити про свою творчість світові. Передусім його вирізняє неудавана відкритість усім явним і неявним викликам нашої такої суперечливої доби, чітка продуманість месиджів, концептуальність і, головне, вишуканий смак. Велику роль відіграла і якість запису, драматургія вибудови треків. Як результат — вималювався головний посил авторів диску.

Отже, саме новий альбом і став приводом для нашої зустрічі з Тарасом Білкою — фронтменом і головним генератором ідей нетривіальної групи «Крапка».

— Знаю, що цього літа група «Крапка» мала непоганий ангажемент на кількох значних фестивалях в Україні. Ви добре, а головне, творчо помандрували країною і водночас встигли професійно, у гарних студійних умовах записати та звести свіжий матеріал для свого нового другого альбому

— Так. Уже фактично півроку ми активно обкатуємо на різноманітних майданчиках свій новий матеріал і нині чітко збагнули та усвідомили, які пісні є клубного формату, які фестивальні, що можуть бути сприйняті великими масами молоді, або суто студійно–експериментального характеру речі для окремих втаємничених знавців. Ми це зрозуміли лише після багаторазових живих презентацій пісень на різних імпрезах. Особливо нам полюбився полтавський фестиваль Rock and Ball, де ми грали вже вдруге.

Подружилися з чудовим музикантом Олександром Піпою (група «А–Трактор»). Він — справжній солдат рок–н–ролу, який свідомо знехтував тепленьким місцем у мега–групі «Воплі Відоплясова». Його творча позиція нам шалено імпонує.

Також запам’яталися контакти з іншим яскравим суб’єктом рок–н–рольного музично–пошукового процесу. Це — Андрій Боркунов, лідер полтавського гурту «Онейроїд», який став для нас зразком нонконформістської філософії у сучасній музиці, що виразно доводить їхній останній альбом «Ходень». У наші часи така авторська позиція, що не кажіть, дорівнює геройству.

— З якими ідеями і думками ви підійшли до створення своєї нової програми?

— Насправді до цієї роботи ми безперервно рухалися протягом останніх трьох років, постійно експериментуючи на живих виступах із звуком, стилями, певною естетикою, залучаючи до свого тріо усе нових і нових сесійних музикантів, близьких нам за світосприйняттям. Якщо усе це скласти в одне ціле, то от така свідома «строкатість» позначилася і на характері альбому в цілому і визначила його неповторний клімат.

— Схоже, справді якісний студійний саунд альбому дозволив включити у музичну канву різні родзинки на кшталт саксофона, віолончелі, скрипки, колоритного жіночого бек–вокалу. До того ж, як на мене, вельми помітною рисою тут є кристалізація глобальних явищ і понять. Як–от тема індустріального мегаполісу крізь призму гуманістичного світогляду у пісні–баладі «Місто»...

— Текст пісні народився в мене за десять хвилин, поки я їхав «маршруткою» по мосту Дніпрогесу до інтернату, де живуть хворі діти з особливими потребами. Якось інтуїтивно я збагнув, що до дітей, які тебе не чують, потрібно звертатися, просто говорити з ними. Адже гребля спілкується з Дніпром, машина розмовляє з дорогою, заводи переговорюються з навколишньою природою, хоча ви знаєте, яка в нас у Запоріжжі екологія... Словом, усе з усім говорить і прагне бути почутим.

Напевно, це в нас єдиний в альбомі такий своєрідний індустріальний ноктюрн. Решта пісень також мають свою історію. Якби ці історії–новели зібрати в один том, вийшов би нічогенький химерний роман. У нас там є пісня «Веселянка» — це народна пісня з села Веселе під Запоріжжям, де я народився й ходив до початкової школи. Є ще одна народна — «Виїж­джають стрільці», теж рідкісна пісня з Наддніпрянщини.

— На інтернет–сервісі You­tube можна знайти кілька ваших нових обробок народних пісень із Наддніпрянщини. Є враження, що ви послідовно переводите українську автентику на рейки українського ж хіп–хопу. Чи не так?

— А чому б і ні? Наш рідний край — Запоріжжя і область — ще недостатньо вивчили і дослідили етнографи і фольклористи. Тому ми вирішили присвятити наш третій альбом саме наддніпрянській народній пісні. А поки що вирішили професійно візуалізувати, тобто зробити відеокліпи на пару–трійку ударних треків із нового альбому, передусім на «Хрестики й нулі».

Хочу з радістю повідомити, що нарешті запрацював наш сайт www. krapkaband.com, де невдовзі буде викладено потреково новий альбом групи.

— Як справи з найближчими концертами?

— Плануємо такі на День прапора 23 серпня в себе в місті разом із нашими друзяками — запорізькою «Хортою». На День Незалежності хочемо офіційно презентувати диск, тобто зіграємо всі композиції наживо в одному з клубів міста.