Новоспечені олімпійські чемпіонки з Дніпропетровська Яна Дементьєва, Анастасія Коженкова та Катерина Тарасенко зголосилися на свою першу прес–конференцію у рідному місті тільки після того, як із Лондона прилетів старший тренер української збірної з академічного веслування Володимир Морозов. Щоправда, на спілкування з журналістами прийшли без четвертої учасниці «золотої» команди — новенької, Наталі Довгодько.
— Із Лондона я прилетів тільки вночі, бо мав дочекатися виступів усіх наших збірників, — розповів Морозов. — Незважаючи на втому, почуваюся безмежно щасливим. Адже ми вибороли «золото» в академічному веслуванні вперше в історії України.
За словами тренера, прилетівши до Лондона, наші «академісти» дещо зажурилися. Адже їх поселили не в загальному Олімпійському селищі, де відчувається підтримка решти збірників та всі емоції Ігор, а в окремому, для веслярів. «Проте умови там були дуже пристойними, тож ми відразу заспокоїлися і зосередилися суто на змаганнях. Завдання перед дівчатами ставилося — зі старту вийти вперед і утримувати перевагу до фінішу. І вони цю установку виконали», — каже Володимир Морозов.
На участь в українській четвірці парній претендували 12 спортсменок, із яких відібрали найсильніших. При цьому уродженка Харкова Яна Дементьєва, яка переїхала тренуватися до Дніпропетровська, разом із Катериною Тарасенко виступають разом ще з 2007 року, а у 2008–му стали срібними призерками у парі на чемпіонаті Європи в Афінах.
Усі дівчата в один голос заявляють, що Олімпійські ігри не йдуть ні в яке порівняння з іншими турнірами. Дівчата так прагнули виправдати статус фаворитів та кредит довіри, що навіть не помітили... фінішу. «Ми зупинилися тільки тоді, коли зупинилися німкені. Шум навколо був настільки сильним, що ми не почули гудка, тому продовжували гребти», — каже Яна.
Для Дементьєвої, лідера нашої четвірки, ця Олімпіада була третьою. Раніше вона перемагала на чемпіонаті світу і чотири рази — «на Європі».
Некорінною дніпропетровкою є і Наталя Довгодько, яка переїхала сюди тренуватися з Києва (тому до вшанування цієї тріумфаторки Лондона долучився і столичний градоначальник Олександр Попов). Батько й мати дівчини — теж видатні у минулому веслярі. А брат Іван виступав у Лондоні у складі чоловічої четвірки, але не настільки успішно.
Дніпропетровщина традиційно є одним із найважливіших постачальників майстрів академічного веслування до української збірної. Новітні чемпіонки представляють спортклуб «Дзержинка» Дніпровського металургійного комбінату та обласну школу вищої спортивної майстерності. Тут можна говорити про ще один феномен: «Дзержинка» делегувала до Лондона–2012 відразу 11 своїх вихованців у різних спортивних дисциплінах. Більше ніхто в Україні не може похвалитися подібним.
Щоб мати такі тріумфи, потрібна копітка праця в сірі будні. Зокрема, з’ясувалося, що Володимир Морозов за 30 з гаком років роботи в цьому виді спорту не удостоївся навіть окремої тренерської кімнати. Призвичаївся до спартанських умов і масажист. Як розповів Морозов, у Мюнхені наш фахівець пристосувався працювати у... коридорі готелю. Люди дивилися на цей незвичний процес круглими очима. Їм же не збагнути, що Україна просто не виділила коштів на окрему кімнату для масажиста.
Для порівняння — збірна «академістів» Великої Британії має сімох тренерів із загальнофізичної підготовки та трьох біомеханіків. У зв’язку з цим Володимир Морозов розкрив певну таємницю: попрохав англійського фахівця зробити певні заміри функціонального стану своїх дівчат, після чого тихо йому сказав: «Вони виграють Олімпіаду».
Проте наші спортсмени та тренери скаржитися на долю звикли найменше. «Все ж для нас головне інше. Коли у Лондоні прозвучав Гімн України, на душі невимовно полегшало: нарешті ми це зробили», — кажуть вони. Часу на відпочинок небагато: вже 13 вересня стартує чемпіонат Європи.
«Академісткам» дадуть помешкання в соціальному будинку й назвуть його «Олімпійським»
Донедавна наша знаменита четвірка мешкала просто на водній базі. Тепер голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул заявив, що всім тріумфаторкам Лондона виділяють окремі квартири. Щоправда, у будинку, який зводять на віддаленому від центру міста житловому масиві Лівобережний–3. До того ж це житло соціальне, тобто розраховане на певні категорії населення. Вілкул каже, що будинок надалі називатиметься «Олімпійським».
Для дівчат новина про будь–які повноцінні квартири — невимовна радість, бо всі вони — незаміжні, тож матимуть власне житло вперше у своєму житті. І преміальні, озвучені Кабміном, — по 125 тисяч доларів на кожну золоту медалістку — теж дозволять піднятися над буднями.
