Силовики «Альфи» в дiї. (Фото УНІАН.)
Цей антитерористичний спецпідрозділ став легедою ще за радянських часів. «Альфа» — це еліта в світі спецслужб. Бійці групи «А» справді йдуть на крок попереду інших, а успішно проведені ними спецоперації часто стають унікальними і неперевершеними.
...У безхмарному літньому небі ледь помітною цяточкою з'явився гелікоптер. Наблизившись до розташованого в лісі об'єкта, він почав посилати до нього «гостинці». З висоти у тисячу триста метрів, кружляючи по вертикальній спіралі, бійці один за одним безшумно приземлялися на дах двоповерхової будівлі, де їх ніхто не чекав. Прикриваючи один одного, вони спустилися вниз і підібралися до центрального входу. Закладено вибухівку, з'єднано контакти — і броньовані двері вже не є перешкодою на їхньому шляху. Одночасно через вікна другого поверху до приміщення увірвалися інші «альфівці»? Кулеметний вогонь бронетранспортера, що вигулькнув бозна-звідки, і автоматний — іншої групи бійців — прикрив цей блискавичний штурм. За лічені секунди терористи опинилися в наручниках, а захоплені ними заручники були звільнені. Так бійці спецпідрозділу розпочали демонструвати гостям і журналістам одну з умовних спецоперацій. Привід — ювілей, місце — полігон Центру спеціальної підготовки Головного управління «А» СБУ, куди в інший час та за інших умов не проїдеш, не пройдеш.
Протягом декількох годин «Альфа» вражала високим професіоналізмом, головними складовими якого є швидкість, раптовість і дисциплінована робота в команді. Особливої уваги заслуговує вперше продемонстрована і ніким не перевершена операція зі знешкодження терористів, що захопили автобус із заручниками. Унікальність її полягає в тому, що після влучного пострілу снайпера, замаскованого у костюм «кікімора», бійці вриваються у салон через вікна з даху джипа, який мить тому на шаленій швидкості підлетів до «бусика». «Альфiвцi» не приходять, а з'являються, наче грім серед ясного неба. Беззаперечною є лише перемога, оскільки жалюгідний вигляд бандюків, ефектно покладених на асфальт, розвіює будь-які сумніви.
Щодо шквалу вогню, яким супроводжувалися дії «Альфи», то це лише для демонстрації. Справжня бойова операція вважається проведеною на високому професійному рівні лише тоді, коли не пролунало жодного пострілу. Зазвичай, усе так і відбувається. Серед бійців ще з часів заснування групи поширеним є жарт, що, сказавши «А», бандити не встигають згадати «Б»...
Потрапити в «Альфу» надзвичайно складно. З огляду на це бійцям елітної спецслужби не відмовиш у почутті гумору. Спілкуючись із пресою «під закритим забралом», один з «альфівців» спокійно зазначив, що задля того, аби стати одним із них, «людина повинна добре вчитися в школі, займатися спортом і мати досвід служби в армії». Зрозуміло, що все не так просто, а вищезгаданих характеристик замало, бо, як зізнався сам співрозмовник, особисто він проходив відбір протягом року. За словами одного з представників керівництва «Альфи», людей відбирають у найпрестижніших родах військ, інших спецпідрозділах та серед спортсменів у різних регіонах України. Із десяти відібраних остаточно зупиняються на одному-двох. Кожен кандидат проходить безліч тестів і перевірок.
За інформацією прес-центру СБУ, зараз у Головному управлінні з боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства і співробітників правоохоронних органів (саме такою є офіційна, а не народна назва підрозділу) проходить службу 29 майстрів спорту, 4 майстри спорту міжнародного класу. Інформація щодо загальної чисельності особового складу «Альфи» є закритою.
Не слід вважати, що бійці спецпідрозділу це лише накачані амбали, які тільки і знають, що махати руками-ногами за принципом «сила є — розуму не треба». Головну роль тут відіграють не м'язи, бо це справа наживна. Тож не дивно, що під час відбору ретельно вивчають морально-вольові якості, психологічну стійкість, життєвий досвід, рівень освіти. Саме тому основним складом підрозділу є офіцерський корпус, кожен «альфівець» має вищу освіту, а дехто навіть дві. Переважна більшість — дипломовані юристи. Є тут і кандидати наук, і ті, хто володіє декількома іноземними мовами.
Жорсткий відбір пояснюється ще й тим, що далеко не кожен «супермен» здатен витримати спартанський спосіб життя «альфівців». Тут немає схильних до тютюнопаління і пияцтва. Бійці виснажливо тренуються щодня, якщо не задіяні в тій чи іншій спецоперації, шліфують свою майстерність і навички до автоматизму, регулярно беруть участь у міжнародних тактико-спеціальних навчаннях, закритих змаганнях серед спецслужб світу тощо. «Важко у навчанні — легко в бою!» — це суворовське гасло цілком виправдовує той факт, що за 10 років існування української «Альфи» під час проведення бойових операцій не загинув жоден боєць. Хоча втрати, на жаль, усе ж таки є. Відповідаючи на запитання преси, перший заступник голови СБУ, генерал-полковник Юрій Землянський з гіркотою повідомив, що втрати були під час навчань. Останній випадок — боєць зірвався з гелікоптера...
Чи є серед ваших знайомих боєць з «Альфи»? Чи знаєте ви на сто відсотків, ким працює ваш небалакучий сусід? Навряд чи. Бо цих «добрих молодців» у обличчя знає лише обмежена кількість людей. Навіть родичі часто лише здогадуються про справжнє місце роботи дорогої людини. За словами одного з «альфівців», у родині про його службу «знають лише стільки, скільки необхідно». І це цілком логічно, адже така конспірація є насамперед запорукою ефективності дій спецпідрозділу проти організованих і добре фінансованих злочинних і терористичних угруповань. Представники криміналітету бачать «альфівців» лише в масках.
Про «Альфу» відомо чимало і водночас нічого. Бо ніякі демонстрації вправ, штурмів і захоплень не розкривають тих таємничих прийомів і специфічних «штучок», за які групу «А» поважають. Найпрофесійніша камера в руках талановитого і досвідченого оператора не дасть відповіді на це питання, адже «Альфа» працює, немов блискавка. Десятирічний ювілей лише трохи розкрив завісу невідомого — на урочистому шикуванні бійці були без масок, і журналісти мали змогу побачити їхні обличчя. Але доки «забрала» відкриті — відео-фотозйомка заборонена. Хіба що зі спини чи у неповний профіль. І ніякої фіксації прізвищ, імен, по батькові та військових звань.
Поряд зі справжніми чоловіками стояли і... відважні жінки. Інакше не скажеш, якщо вони бійці «Альфи». Відповідаючи на запитання кореспондента «УМ», керівник управління «А», полковник Михайло Мельников зазначив, що критерії відбору жінок, вимоги до них під час тренувань і виконання бойових завдань «є такими ж, як і до чоловіків». Правда, жiнок тут порівняно не багато. Основна спеціалізація — кінологи і снайпери, але, за словами полковника, «є жінки й у складі бойових підрозділів». Тобто штурмують «вовчі лігва», плiч-о-плiч з чоловiками.
Оскільки завдання, які виконує «Альфа», не лише складні, а й специфічні, у Головному управлінні сформовано групи, що мають певну спеціалізацію. Присутні на полігоні мали можливість на власні очі побачити рівень професійності кожної з них, практично всі види бойової підготовки. А це і вже згадуваний повітряний десант, що продемонстрував також елементи міського альпінізму. І робота кінологів з видресируваними німецькими вівчарками, що на «відмінно» виконали завдання з пошуку вибухових речовин. Абсолютну влучність показали співробітники снайперського підрозділу. Чого варта лише вправа «3х3», коли тріо снайперів одночасно вражає три мішені. До речі, перед журналістами «відстрілювалися» «альфівці», що днями повернулися з Угорщини, де на чемпіонаті світу в командному заліку посіли друге місце зі стрільби. Влучно стріляють і жінки «Альфи». Одна з них на минулорічних змаганнях спецслужб світу посіла перше місце у чотирьох видах стрільби. Стрільбою з нестандартних положень та різними видами вогнепальної зброї дивували і бойові підрозділи. Усілякі «змійки», «стінки» та інші вправи, як в індивідуальному виконані, так і групою вражали. Присутні не побачили цього дня лише бойових плавців. Вони тренуються в інших місцях. А подивитися на їхню роботу було б варто: хлопці здатні піти під воду з корабля, літака або гелікоптера у повному бойовому спорядженні й з'явитися у потрібному місці для здійснення штурму і нейтралізації супротивника.
Окрім захоплення небезпечних злочинців, «Альфа» здійснює охоронні заходи. Як правило, під захист беруть учасників кримінального судочинства: працівників судів, свідків і навіть захоплених кримінальних авторитетів. Адже мало взяти злочинця на гарячому, треба ще зберегти йому життя. Бо «колеги по цеху» чи претенденти на його місце бажали б зробити все, щоб він пішов на той світ. Два таких умовних бандитських напади і їх відсіч «альфівці» також продемонстрували присутнім. В одній з умовних ситуацій бандитам не допомогла навіть «муха» (гранатомет РПГ), яким вони просто не встигли скористатися.
Охороняти доводиться і відомих політиків. Так, колишнього нардепа, лідера партії «Яблуко» Михайла Бродського, «Альфа» охороняла у 2001 році, коли каналами СБУ пройшла інформація про підготовку замаху на нього. Тоді «головний яблучник» був задоволений охоронцями і називав їх «хлопцями високопрофесійними, ненав'язливими, ввічливими та інтелігентними».
На урочистості з нагоди ювілею приїхало чимало гостей. Більшість із них — ветерани радянської, української і російської «Альфи», а також колеги з ФСБ. Зустрічалися не просто старі знайомі чи колишні колеги, а бойові брати, які неодноразово прикривали один одного в бою, рятували життя, ділили порівну важкі хвилини спецоперацій і виснажливі години тренувань. Усі ці роки незмінним девізом «Альфи» є: «Життя — Батьківщині. Честь — нікому!».
Серед присутніх були і легендарні особистості. Це перший заступник начальника управління «А» Центру спецпризначення ФСБ Росії, полковник Леонід Гуменний, який брав участь у безпрецедентному в світовій практиці штурмі палацу Аміна в Кабулі у грудні 1979 року. Власне, ця подія стала початком тривалої, кривавої і нікому не потрібної афганської війни. Але сам штурм до сьогодні вважається класикою і увійшов у підручники багатьох спецслужб світу. Приїхав також російський генерал-майор у відставці Геннадій Зайцев, який 13 років очолював спочатку радянську, а потім російську «Альфу». Відмовившись виконувати наказ Єльцина штурмувати «білий дім» восени 1993 року, пішов у відставку не втративши гідність.
Але свято святом, а розслаблятися ніколи. Відпрацювавши перед камерами на полігоні, «альфівці» відправилися на бойове чергування. У цей же час в далекому Іраку несуть службу їхні бойові товариші. Невелика група підрозділу «А» забезпечує фізичну охорону українського посольства у цій країні. Працюють автономно, щодня на зв'язку з керівництвом «Альфи» у Києві.
До речі, нещодавно, відвідуючи з офійційним візитом Україну, султан Брунею Хаджа Хассанал Болкіях не зміг відмовити собі у задоволенні побачити «Альфу» в дії. Султан побував на полігоні, поцілив з різних видів зброї всі силуетні мішені і високо оцінив професіоналізм «альфівців».
Автор висловлює подяку прес-центру СБУ її начальнику Олександру Скрипнику за сприяння у підготовці матеріалу.
— «Щит України» — супровід купоно-карбованців із Франції, Англії та Іспанії, гривні — з Канади у 1991—1993 роках;
— штурм садиби кримінального авторитета Аліка Грека в Донецьку;
— штурм готельного комплексу «Ай-Даніель» у Криму, що був у оренді у представників криміналітету і де відбувалися бандитські «сходки»;
— «Альфа» поставила останню крапку в резонансному пограбуванні банку в Німеччині в 2000 роцi, коли злочинці під поліцейським ескортом проїхали через Польщу і в'їхали до України.
28 липня 1974 р. — голова КДБ СРСР Юрій Андропов підписав наказ про створення антитерористичної групи «А».
3 березня 1990 р. — у Києві створено 10-те відділення групи «А».
30 травня 1992 р. — після проголошення незалежності підрозділ було реорганізовано в Службу «С».
23 червня 1994 р. — Президент України Леонід Кравчук підписав указ про створення Управління «А». За 10 років існування особовим складом Головного управління «А» було здійснено більше 6 тисяч спеціальних заходів.
Дочка Шона Карра, більше відомого як зятя Юлії Тимошенко, трохи підпсувала «страждально–войовничий» імідж своєї непрямої «бабусі». Завдяки їй усі дізналися, що торік Юля Володимирівна непогано відпочила в Іспанії. А сайту «Таблоїд» стало відомо, що за свій кількатижневий релакс Тимошенко платила по 7 тисяч євро за добу. >>
«Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...». >>
«Хобі, що стало стихійним лихом» — так називає своє захоплення прогнозуванням погоди відомий волинський журналіст і письменник Володимир Лис. Займається він цією справою понад двадцять років. Перший свій прогноз склав у 1989 році, й відтоді щороку тисячі людей у всіх куточках України чекають «погоди від Володимира Лиса». Хоч Володимир Савич попереджає, що прогноз він складає винятково для Волині, відтак його передбачення «діє» в радіусі 150 кілометрів. >>
...Густа завіса хмар над Гайдарами, що на Харківщині, і непримне мрячіння дрібного дощу принесли добру звістку. Новий український синоптик Тимко II не побачив учора власну тінь. Це означає, що весна в наших краях буде ранньою і теплою. Отже, зимі вже недовго залишилося... >>
Сьогодні цивілізований світ не хоче їсти цукор і лікуватися хімією — він повертається до тисячолітніх джерел життя і обирає... мед. На всіх континентах «нектар богів» стає рушієм харчового, сільськогосподарського, фармацевтичного, косметичного виробництва. Продукти бджільництва тепер в усьому — в помадах, хлібі, інгаляторах, жувальних гумках, мазях, вині... Україна у «медових справах» задніх не пасе: за виробництвом меду ми — перші в Європі й п’яті у світі. В нас прадавня культура бджільництва й надзвичайні економічні перспективи. Мед може і повинен стати світовим брендом української нації — таким як французький сир і вино чи російська горілка. І світ уже дав нам картбланш: у 2013 році до України з’їдуться на конгрес бджолярі з усіх куточків планети. Адже на цьогорічному всесвітньому форумі у Франції ми переконали усіх: Україна — медовий край. Як це відбувалося, бачила і «Україна молода». >>
«Нове чорнобильське «Укриття» захистить Україну і світ!» Відтоді, як цей захоплений вигук пролунав над країнами і континентами, світ завмер в очікуванні небаченої конструкції завдовжки 257, завширшки 150 і у висоту — майже 110 метрів... Минув не один термін завершення будівництва цього дива, а нас як захищав, так і захищає від отих клятих радіонуклідів трохи підрихтований старенький саркофаг, зведений усього за півроку без зайвих гасел і обіцянок.
Що ми зазвичай чуємо і читаємо про Чорнобиль? Безневинні сенсації на кшталт двоголових телят (трьох–чотирьох — потрібне підкреслити) чи одноголових самоселів, байки про мертве місто Прип’ять і дивне захоплення екскурсіями в епіцентр трагедії. Як і раніше колеги–журналісти, геройськи напнувши груди, з мікрофоном і блокнотом рвуться до зруйнованого реактора, аби й собі «засвітитися» в чорнобильській зоні... Вся ця екзотика була й буде. Ось тільки «за кадром», як завжди, залишаються досить делікатні соціально–економічні і фінансові проблеми Чорнобиля, які не такі показні на вигляд і надто складні для газетно–телевізійних матеріалів, а тим паче для сприйняття пересічними громадянами. До цих проблем докопатися не так просто, та й кому це потрібно? Не розпорошуючись на всі чорнобильські проекти, уважніше придивимось до найбільш «уживаної» теми останніх років — заплановане будівництво нового «Укриття», або НБК (нового безпечного конфайнменту). Ось перше–ліпше повідомлення з посиланням на члена групи радників ЄБРР із чорнобильського проекту, академіка Валерія Кухаря: «На жаль, усі плани досі не виконували, та є надія, що до 2012 року ми отримаємо «Укриття»–2»... >>
