Якщо з фізиками лірики інколи конфліктують, то з правниками — йдуть плічопліч. Принаймні в Інституті правової політики, який очолює ексміністр юстиції, відомий книголюб Микола Оніщук, поетів глибоко шанують і називають своїми соратниками. Саме Микола Васильович став ініціатором заснування літературної й суспільнополітичної премії, яка так і називається: «Поезія — соратниця Феміди».
Першим лауреатом цієї відзнаки став відомий український поет, автор п’ятдесяти поетичних збірок Юрій Кириченко. У його «скарбничці» вже є 15 всеукраїнських та міжнародних літературних премій, у тому числі й таких поважних, як імені Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Назима Хікмета, Григорія Вієру, Шота Руставелі, а також всеукраїнська літературна премія «Золота шпага сатири з тризубом та алмазами з копалень царя Соломона» та Незалежна премія високої духовності імені Ніно Бурджанадзе. А Конгрес літераторів України та Фундація Лариси Скорик iз нагоди виходу у світ п’ятдесятої книги поета вшанували Кириченка нагородою ім. Бориса АнтоненкаДавидовича «За довершеність слова».
Юрій Кириченко народився у 1954 році в селі Копані Васильківського району Дніпропетровської області в родині вчителя української мови та літератури. Закінчив Дніпропетровський державний університет. Працював у пресі та на телебаченні, завідував Кабінетом молодого автора Дніпропетровської письменницької організації, керував обласним літературним об’єднанням ім. Павла Кононенка. Президент літературного фонду ім. Павла Полуботка, генераллейтенант Української служби порятунку. Премія літературної та суспільнополітичної свідомості «Поезія — соратниця Феміди» для письменника знакова. Отримуючи її з рук президента Інституту правової політики Миколи Оніщука, Кириченко зазначив: «Поезія — соратниця богині Справедливості. І — не відсьогодні... Так було завжди. Адже в Книзі Книг мовлено: «Спочатку було Слово. І Слово було від Бога. І Слово було Бог...». Нашим завданням нині є внутрішня потреба повернути йому первісне, божественне начало».
Микола Оніщук, зі свого боку, побажав Юрію Івановичу нових творчих здобутків у літературі й міцної дружби з Фемідою.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
