Відродження й апокаліпсис сучасного мистецтва

Більше двох місяців «Мистецький арсенал» був центром художньо–мистецького життя України. Перша Київська бієнале розгорнула свою діяльність не лише у площині візуальній, як–то численні експозиції головної та паралельної програми, а й у площині освітній — лекції, майстер–класи, презентації та спеціальна дискусійна платформа. Як результат — 100 зірок світової арт–сцени з 30 країн світу, 24 тисячі квадратних метрів експозиційної площі, 45 проектів паралельної програми та понад 100 тисяч відвідувачів з усієї України. Окремим рекордом стала «Ніч бієнале», під час якої, окрім спеціальної екскурсійної програми, відбулося чимало перформансів, музичних дійств i кінопоказів. Побачити таку акцію зібралося 12 тисяч людей.

Найкращі часи. І найгірші

Момент підбиття підсумків настав 30 липня, коли на території «Мистецького арсеналу» зібралися провідні куратори, зірки української та світової арт–сцени, а також шанувальники сучасного мистецтва. На вході всіх присутніх традиційно зустрічає один з експонатів — золотий надувний лотос від китайського модельєра Чой Джонг Хва. Неподалік сцени розташувався ще один проект — скіфські баби, ефектно підсвічені прожекторами. Таку дуалістичність i протиборство гламуру та прадавності спостерігаємо не лише у дворі перед «Мистецьким арсеналом», а й у стінах самого арт–центру. «Коли куратор створює виставку, він сам не знає, що отримає наприкінці, — розповідає куратор «Арсенале» Девід Елліотт. — Він розміщує роботи поряд у просторі й ніколи не знає, як вони взаємодіятимуть між собою. На щастя, у нас усе вийшло».

Тема бієнале «Найкращі часи, найгірші часи. Відро­дження та апокаліпсис у сучасному мистецтві», здається, дала можливість поєднати в проекті всі можливі рефлексії мистецтва на сучасний світ. Кінцеві враження від виставки, відповідно, ні для кого не були однозначними. Усі пам’ятають моторошні звірячі бронзові голови від китайського арт–дисидента Ай Вейвея або ж яскраво–рожеву та дещо «дитячу» кімнату від японської художниці Яйой Кусама, в якій та розгледіла «сліди майбутнього». Поряд із візуально привабливим «віконним» проектом китайця Сонг Донга запам’яталися брати Чепен, які свій апокаліпсис втілили у чорних манекенах в есесівських формах. Замість свастики в експонатів на мундирах були нашиті смайлики, а деякі пози офіцерів змушували молодих матусь–відвідувачок затуляти очі своїм дітям. Стеліос Фаітакіс та його іконоподібні картини з Махном, Алея супер–зірок від В’ячеслава Ахунова, апокаліптична відеоінсталяція від росіян АЕС + Ф на 25–метровому екрані — експонатів більш ніж достатньо, аби сформувати свою власну думку стосовно сучасного мистецтва, а найголовніше — цю думку зародити, адже більшість українців до такого масштабного дійства у світі сучарту долучилися вперше.

«Наші люди мислять світовими категоріями»

Генеральний директор «Мистецького арсеналу» та комісар «Арсенале» Наталя Заболотна зробила власні висновки щодо такого двомісячного дійства: «Наші люди готові сприймати світове мистецтво, вони мислять світовими категоріями. Перша київська біенале ламає стереотипи, що мистецтво не для всіх, що в музеї потрібно приходити, лише маючи високу спеціалізовану освіту. Бог творець і він заклав у кожному з нас той творчий ген, який може прокинутися, а може не прокинутися, і «Мистецький арсенал» створює саме ту атмосферу, де він не може не прокинутися».

Першим лауреатом «Арсенале» в номінації «За вагомий внесок у розвиток сучасного мистецтва» стала британська художниця Філліда Барлоу. Її проект «Ущелина» хоч і викликав дещо неоднозначну реакцію глядачів, проте завоював визнання з боку експертної ради. Призерка отримала оригінальний куб — приз «Арсенале–2012», дизайн якого розробила лондонська Barnbrook Studio — та 20 тисяч доларів. У своїй інсталяції художниця відтворила міць i занепад урбаністичного передмістя Києва. Для своїх проектів пані Барлоу завжди викори­стовувала несподівані матеріали. «Ущелина» не стала винятком — більшість відвідувачів думали, що проект зроблений зі сміття. Щодо трактування, то українці порівнювали роботу художниці найрізноманітнішим чином, проводячи паралелі навіть із Помаранчевою революцією.

Наступною на черзі була відзнака для українських митців «Відкриття «Арсенале–2012». Куратор виставки пан Елліот розповів про досвід співпраці з вітчизняними художниками: «Надзвичайно цікаво було познайомитися з вашим сучасним мистецтвом, я вражений. У загальній виставці більше 20 робіт українських митців, і це було моє рішення і мій вибір». Улюбленцями експертної ради стали одразу два митці — Микола Малишко та Андрій Сагайдаковський. Художники розділили статуетку та 15 тисяч грошової премії.

Під фінал експозиції організатори не залишили осторонь і вибір глядачів. У номінації «Приз глядацьких симпатій» премогли одразу три митці — японки Яйой Кусама та Чігару Шіота, а також китаєць Сонг Донг. «Коли я була тут у березні, все було на стадії ремонту і простір був не готовий, — ділиться враженнями одна з призерок Чігару Шіота. — Я боялася, чи складеться все, але Девід Елліот виявився справжнім чарівником, який перетворив руїни на сильну виставку, і я йому вдячна».

«Арсенале–2012» добіг кінця, і це свого роду мистецький «апокаліпсис», але вже за два роки на українців чекає новий мистецький бум у вигляді другої Київської бієнале, принаймні на це покладають надії організатори, а отже, ми готуємось до свого роду мистецького «відродження».