Легендарний «калаш»

У який би дорадник ви не заглянули, цікавлячись біографією всесвітньо відомого 92–річного конструктора стрілецької зброї Михайла Калашникова, скрізь побачите, що народився він у селі Кур’я Алтайського краю. І ніде не знайдете, що видатний росіянин, гордість СРСР і Росії Михайло Калашников має українське коріння. Козацькому селу Славгород Краснопільського району Сумської області судилося стати прабатьківщиною легендарного творця «калаша». Саме в цьому селищі, яке тоді належало до Охтирського повіту Харківської губернії, 1–го лютого 1883 року з’явився на світ батько майбутнього винахідника Тимофій Олександрович Калашников.

Дзвони від Калашникова

Ця інформація була невідомою доти, поки директор Московського інституту соціальної пам’яті Академії воєнних наук, професор Олександр Ужанов не почав працювати над створенням власної книги про Михайла Калашникова. Детально вивчаючи біографію та всі історичні джерела про славетного зброяра–конструктора, російський науковець відкрив українське походження його батька. Як вдалося дізнатися «УМ», було це так. Спочатку професор Ужанов знайшов дані, що «селянин Харківської губернії Охтирського повіту с. Славгород Тимофій Олександрович Калашников, православної віри, був заручений першим шлюбом у віці 18 років у 1901 році в с. Отрадном Красноярського краю з дочкою селянина Орловської губернії сімнадцятирічною Олександрою Фроловною Каверіною, православної віри». І направив відповідний запит на Сумщину.

Працівники Сумського архіву в метричних книгах Троїцької церкви в селі Славгород і справді знайшли записи, що 1 лютого 1883 року в Славгороді народився Тимофій Калашников. Його хрещеним батьком був славгородський унтер–офіцер Іван Чергінець.

«УМ» поцікавилася, чи знають у Славгороді про свого земляка. Виявилося, знають! А в місцевій школі навіть досліджують історичні джерела та створюють генеалогічне дерево Михайла Калашникова. В музеї історії села, який теж розташований у школі, створено експозицію про відомого земляка. Представниця його роду Зінаїда Калашникова на будівлі Троїцького храму відкрила пам’ятну дошку Тимофію Калашникову, батьку конструктора. У Славгороді також багато мешканців мають прізвища Калашникови. Не виключено, що хтось із них доводиться ріднею Михайлу Тимофійовичу (можливо, це якраз і з’ясується під час створення генеалогічного дерева). Три роки тому пан Михайло, відзначаючи свій 90–й день народження, отримав від славгородців вітальну листівку, фарфорову вазу та ікону Святої Трійці з зображенням Троїцької церкви. У свою чергу, родина відомого винахідника подарувала храму нові дзвони, створені найкращими воронезькими майстрами. Славгородці навіть запрошували Михайла Калашникова відвідати рідне село батька. І той був не проти. Там сподіваються, що поважний вік не завадить конструктору таки побувати на татовій батьківщині.

Знайшов долю в Сибіру

Батько майбутнього конструктора Тимофій Калашников зовсім молодим вирушив у пошуках кращої долі на Кубань. Кінець XIX — початок XX століття ознаменувався будівництвом Транссибірської магістралі та Столипінською аграрною реформою. Внаслідок цього різко збільшилася міграція населення в Сибір. Саме туди, в Томську губернію, Тимофій Калашников переїжджає з родиною. Згодом зі складу цієї губернії виділили Алтайську, де в селі Кур’я у багатодітній сім’ї працьовитих селян Тимофія та Олександри Калашникових пізньої осені воєнного 1919–го народився син Михайло. У них він був 17–ю дитиною, а всього в родині — 19. З них вижило лише восьмеро.

Михайло був слабкою дитиною, часто хворів, а в шість років мало не помер. І хто б міг подумати, що в майбутньому він стане генерал–лейтенантом, доктором технічних наук, двічі Героєм Соціалістичної Праці, лауреатом Сталінської і Ленінської премій, кавалером ордена Святого Андрія Первозваного та винахідником понад 150 зразків стрілецької зброї, а французька газета «Ліберасьон» визнає автомат Калашникова винаходом століття.

Технік із душею поета

Усе до того йшло. З дитячих років майбутній конструктор цікавився технікою, вивчав принципи роботи різних механізмів та досліджував пристрої. Його улюбленими предметами в школі були фізика, геометрія та література. Попри свої технічні вподобання, хлопець був творчою особистістю, писав вірші.

Вперше він ознайомився зі зброєю, коли власними руками розібрав пістолет «браунінг». У 18 років Михайло залишив рідне село і поїхав у Казахстан працювати обліковцем у депо залізничної станції. Там він дуже комфортно почувався у середовищі токарів, машиністів та слюсарів. Спілкування з ними пішло юнакові на користь, і він ще більше почав цікавитися технікою, хотів змайструвати щось власне.

Українське натхнення для винахідника

Згодом Михайло був призваний до Червоної Армії в Київський особливий військовий округ. І доля вперше занесла Калашникова в Україну, звідки походять його батько й дід. Після курсу молодших командирів Михайло став механіком–водієм танка і служив у танковому полку на Львівщині, в місті Стрий.

Саме тут молодий військовий робить свої перші успіхи, знайшовши застосування для своїх винахідницьких здібностей. Він розробив інерційний лічильник пострілів iз танкової гармати, пристосування до пістолета ТТ для підвищення ефективності стрільби через щілини у вежі танка та лічильник моторесурсу танка.

Останній винахід отримав високу оцінку генерала армії Георгія Жукова. Для виготовлення дослідних зразків Михайла Калашникова направили у Київське танкове технічне училище, а потім у Москву для порівняльних випробувань і на Ленінградський завод ім. Ворошилова для доопрацювання та запуску в серію.

Після поранення з’явилася ідея

Під час Великої Вітчизняної війни командир танка Калашников під Брянськом був тяжко поранений осколками в плече. Саме в лікарні у нього народилася ідея створити власну автоматичну ­зброю. Почав читати багато спеціальної літератури та робити креслення. Згодом він виготовив зразок своєї першої моделі пістолета–кулемета, який удосконалили у навчальних майстернях Московського авіаційного інституту.

Потім у Військово–інженерній академії ім. Ф. Дзержинського винахідник познайомився з професором А. Благонравовим — видатним ученим у галузі проектування зброї. Він визнав цікавість та оригінальність розробки Калашникова, відкривши йому шлях до професійної конструкторської діяльності. У Головному артилерійському управлінні пістолет–кулемет Калашникова не прийняли на озброєння з технологічних причин, відзначивши недоліки та в цілому вдалу конструкцію. Однак, незважаючи на невдачу, Михайло не опускав руки і не зупинявся на досягнутому.

З автоматом — і дружина, і визнання

У 1945 році цілеспрямований конструктор почав розробляти унікальний зразок автоматичної зброї, яка принесла йому славу та визнанння, — легендарний автомат Калашникова. Через два роки цей винахід здобув перемогу в конкурсі і був прийнятий на озброєння. Розробка автомата подарувала своєму творцю не тільки беззаперечний успіх у конструкторській справі, а й доленосне знайомство з майбутньою дружиною — кресляркою Катериною Мойсеєвою.

Перші 1500 зразків дослідної партії АК–47, виготовлених на Іжевському мотозаводі, успішно пройшли військові випробування і були прийняті на озброєння Радянської Армії. Славетні конструктори стрілецької зброї В. Дегтярьов і Г. Шпагін визнали свою поразку. Згодом на основі автомата Калашникова під керівництвом його автора було розроблено десятки дослідних зразків автоматичної стрілецької зброї.

Нині автомат Калашникова вважають найбільш надійним. Автомати та кулемети, виготовлені за системою відомого конструктора, перебувають на озброєнні у 55 країнах світу. І досі успіх винахідника ніхто не зумів перевершити. Тож не тільки Росія, а й Україна, особливо Сумщина, справді може пишатися видатним земляком — людиною–легендою зі славгородським корінням.